ості готової продукції робіт і послуг кожного структурного підрозділу.
Порядок закриття рахунків:
У першу чергу закриваються рахунки накладних витрат допоміжних виробництв. Після розподілу накладних витрат допоміжного виробництва рахунок +8410 повинен бути закритий. Потім закриваються рахунки основного виробництва +8110 на собівартість реалізованих робіт і послуг 7010 і на незавершене виробництво 1 340 за наявності такого (незавершений до кінця звітного періоду об'єкт обліку). Після закриття виробництва рахунок +7010 закривається на підсумковий дохід 5610.
Після закриття собівартості реалізованої продукції, виробляють закриття рахунків витрат поточного періоду, в дебет рахунку +5610 і в ув'язненні в кредит цього рахунку закривається рахунок +6010 (дохід від реалізації продукції і надання робіт і послуг). Після закриття всіх вищевказаних рахунків формується фінансовий результат від звичайної діяльності.
2.2 Облік і порядок розподілу накладних витрат
В умовах переходу до ринкової економіки як ніколи підвищується значення впровадження передових форм і методів обліку для організації ефективного контролю за витратами виробництва. Такий контроль слід організовувати по окремих видах, статтями, місцями виникнення витрат до виробів. Цим вимогам найбільш повною мірою відповідає нормативний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Суть цього методу, по всім затратам, утворюючим собівартість, розробляються технічно обгрунтовані норми, що представляють собою максимально допустиму величину витрати матеріальних цінностей і трудових витрат на виготовлення одиниці продукції встановленої якості при оптимальних умовах виробництва.
Залежно від способів включення в собівартість окремих видів продукції витрати поділяються на прямі і непрямі.
Прямі - ті, що на основі первинних документів, можна віднести на витрати визначеного виду продукції (робіт, послуг) .До них відноситься витрати матеріалів і палива, на оплату праці за виготовлення продукції, відрахування на державне соціальне страхування, тобто витрати, зумовлені технологічним процесом виробництва. Усі прямі витрати відображаються на калькуляційних рахунках.
Непрямі - це такі витрати, які пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, цехові та ін.), що включаються в собівартість продукції через їх розподіл.
У залежності від видів витрат, за якими здійснюється облік і калькулювання собівартості, поділяються на елементи витрат і калькулювати статті витрат.
Елементи витрат - це економічно однорідні витрати, викликані технологією і організацією виробництва.
Угрупування витрат за економічними елементами показує, скільки і чого витрачено на виробництво. У результаті угруповання витрат за елементами органи статистики отримують можливість встановити обсяг національного доходу, створених у галузях економіки. Економічні елементи, на відміну від більшості статей калькуляції, не підлягають подальшому діленню [13].
Витрати, що утворюють виробничу собівартість продукції (робіт, послуг), групуються відповідно до їх економічного змісту за такими елементами:
матеріальні витрати;
витрати на оплату праці;
відрахування від страхування;
знос основних засобів;
інші витрати.
Для прийняття оптимальних управлінських і фінансових рішень необхідно знати все про своїх витратах і розбиратися в інформації про виробничі витрати.
Витрати - це кошти витрачені на придбання ресурсів наявних і реєстровані в балансі як активи підприємства, а так само здатні принести дохід у майбутньому.
Аналіз витрат допомагає виявити їх встановлення правильних цін, перевірити якісний показник ресурсів, регулювати і контролювати витрати, планувати рівень чистого доходу і рентабельність виробництва. Для правильної організації обліку витрат велике значення має їх економічне забезпечення класифікації.
Мета класифікації витрат: розподіл витрат по групах так щоб інформація отримала в ході обліку була корисною для управління та підготовки до фінансової звітності. Склад і класифікація витрат на виробництво включається до собівартості готової продукції регулюється МСФЗ 2 «Запаси». Витрати на виробництво групують за місцем їх виникнення, носії витрат і видам витрат.
За місцем виникнення витрати групують по цехах, учасникам та іншим структурним підрозділам. Така угруповання необхідна для організації обліку за центрами відповідальності та визначення собівартості продукції. Носіями витрат називається види прод...