тів, цінові можливості, фірма зобов'язана оцінити позиції свого товару стосовно товарів конкурентів.
Від результатів такого аналізу залежить правильне вирішення питання: чи реально встановити більш високу ціну на товар, ніж у конкурентів, або перевагою конкретного товару буде його більш низька ціна. Фірмі вкрай необхідно знати ціни і якість товарів своїх конкурентів. Вона здатна роздобути прейскуранти конкурентів, закупити їх обладнання і розібратися в ньому, опитати покупців, як вони сприймають ціни
і якість товарів конкурентів. [20]
Знаннями про ціни і товари конкурентів фірма користується для формування власного ціноутворення. Якщо товар аналогічний товарам конкурента, вона змушена призначити ціну, близьку до ціни цього конкурента. Коли товар нижче по якості, фірма не зможе запросити за нього ціну таку ж, як у конкурента. Зажадати більше, ніж конкурент, фірма отримає можливість тоді, коли її товар буде вище за якістю.
Для прийняття своєчасних рішень в області ціноутворення потрібно володіти достовірною інформацією про хід реалізації товарів конкурентів. Наведемо основні показники, необхідні для контролю цін конкурентів:
динаміка обсягу продажів у натуральних і вартісних вимірниках;
порівняння з попереднім роком;
порівняння з різними сегментами ринку та каналами розподілу;
зміни цін конкурентів по різних групах товарів;
обсяг продажів за зниженими цінами;
сегмент споживачів, що придбає найбільшу вигоду від зниження цін;
динаміка витрат на маркетингові дослідження;
позиція потенційних покупців з приводу продаваних товарів;
незадоволеність ціною: з боку споживачів, з боку
торгового персоналу;
зміни позиції споживачів щодо підприємства-конкурента і його цін;
кількість втрачених споживачів порівняно з попереднім періодом.
Головним результатом аналізу інформації про ціни, одержуваної з різних джерел, має бути скорочення кількості непередбачених ситуацій в області цінової політики конкурентів. [21]
Методи розрахунку цін вельми різноманітні. Розглянемо витратні методи ціноутворення. Такі методи забезпечують розрахунок продажної ціни на товари та послуги за допомогою додавання до витрат або собівартості їх виробництва якоїсь конкретної величини. Е.А.Уткін поділяє цю сукупність методів на: метод витрати плюс; метод мінімальних витрат; метод ціноутворення з підвищенням ціни за допомогою надбавки до неї; метод цільового ціноутворення.
Один з найбільш поширених - метод витрати плюс. Даний
метод передбачає розрахунок ціни продажу за допомогою додавання до ціни виробництва і до ціни закупівлі і зберігання матеріалів і сировини фіксованої додаткової величини - прибутку. Цей метод ціноутворення активно використовується при формуванні ціни по товарах самого широкого кола галузей.
Головна його складність - складність визначення рівня додаткової суми, оскільки немає точного способу або форми її розрахунку. Все змінюється в залежності від виду галузі, сезону, стану конкурентної боротьби.
