> Суд стягнув на користь позивача 113769598 рублів, з яких 19650006 рублів - визнані відповідачем. Іншу частину становлять не отримані позивачем доходи у зв'язку з простоєм пекарні, а також через застосування при реалізації хлібобулочних виробів заниженою націнки (15 відсотків замість 20). Арбітражний суд виніс додаткове рішення про відмову в позові про визнання недійсними названих вище технічних умов у зв'язку з закінченням терміну їх дії.
Постановою апеляційної інстанції рішення залишено без змін.
Згідно з частиною 2 статті 8 Федерального закону В«Про введення в дію частини другої Цивільного кодексу Російської Федерації В»(ред. від 26.11.2001) [37] обов'язкові для сторін договору норми Цивільного кодексу Російської Федерації про відповідальність за порушення договірних зобов'язань застосовуються, якщо відповідні порушення були допущені після введення в дію частини другої Кодексу, за винятком випадків, коли в договорах, укладених до 1 березня 1996 року, передбачалася інша відповідальність за такі порушення.
У даному випадку неналежне виконання зобов'язань за договором енергопостачання (перерва подачі електроенергії) відбулося після введення в дію частини другої Цивільного кодексу Російської Федерації (у зв'язку з аварією, що сталася 5 вересня 1996), але відносини сторін у цей період регулювалися договором від 12 лютого 1996 р., тобто укладеними до набрання частини другої Цивільного кодексу Російської Федерації в силу. У зв'язку з цим питання відповідальності за порушення встановлених ним зобов'язань повинні вирішуватися виходячи з умов договору. Пунктом 4.13 зазначеного договору обумовлено, що за невиконання передбачених ним зобов'язань сторони відшкодовують один одному збитки у частині, що не покритій неустойкою.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу Російської Федерації під збитками розуміються як реальний збиток, так і неодержані доходи (упущена вигода), які особа могла б отримати, якби його право не було порушене. Укладений сторонами договір не передбачає обмеження розміру підлягають відшкодуванню збитків, тому сторона, щодо якою зобов'язання порушено, має право вимагати відшкодування їх у повному обсязі.
Факт перерви в подачі позивачу електроенергії у зв'язку з аварією 5 вересня 1996 матеріалами справи підтверджений і сторонами не заперечується. Заява відповідача про вино позивача в аварію, що відбулася доказами не підтверджено. Згідно з актом по встановленню гарантійного обслуговування та відповідальності за стан електричних мереж та електричного обладнання, підписаним міжрайонними електромережами (філія відповідача) та позивачем, за магазином встановлена відповідальність за стан електричної мережі від першої до шостої опори. Аварія, що призвела перерву в електропостачанні, сталася на ділянці від шостої до сьомий опори, тобто за межами кордону відповідальності позивача.
Записи оперативного журналу, фіксують аварію 5 вересня 1996, не містять відомостей, що свідчать про вино позивача і про наявність обставин, які могли б слугувати підставою для звільнення відповідальності енергопостачальної організації.
За таких умов висновок арбітражного суду про те, що відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки, завдані перервою в подачі електроенергії, є обгрунтованим. [38]
Висновок
Останнім часом, як відомо, розглядається питання про реформу РАО В«ЄЕС РосіїВ», обговорюються різні концепції реформування. Але незалежно від того, як буде вирішено питання, необхідність більш чіткого регулювання діяльності всіх суб'єктів ринку електроенергії залишається досить актуальною.
Необхідно також звернути увагу на різний підхід законодавця до договорів, пов'язаних з постачанням теплової енергією через приєднану мережу, і до інших договорами, пов'язаним з постачанням через приєднану мережу газом, нафтою і нафтопродуктами, водою та іншими товарами. У першому випадку, враховуючи, що мова йде про договір енергопостачання, оскільки його об'єктом є теплова енергія, законодавець передбачив можливість регулювання зазначеного договору іншими федеральними законами та іншими правовими актами, маючи на увазі, що в них можуть міститися правила, пов'язані з специфічним особливостям теплової енергії. У другому випадку, коли законодавець говорить про інших договорах на постачання товарами, не які є енергією, тобто про тих, які об'єднує з договором енергопостачання лише те, що при їх виконанні також використовується приєднана мережа, норми про договір енергопостачання застосовуються, якщо інше не встановлено законом, іншими правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.
Таким чином, договором енергопостачання охоплюються лише ті правовідносини, які складаються при постачанні споживачів електричної або теплової енергією через приєднану мережу. При цьому якщо об'єктом договору є електрична енергія, відповідні правовіднос...