ожному конкретному випадку, де замішаний» національне питання" [43].
«Чи готові розвивати ці контакти в нинішніх умовах» [42].
«Зацікавлені в активізації політичних і торгово-економічних зв'язків з усіма арабськими країнами, в тому числі з безпосередньо пережили період внутрішніх потрясінь» [42].
«Але не можна допустити одного - можливостей для створення регіональних партій, у тому числі в національних республіках» [43].
«Не можна допустити, щоб у нас виникли замкнуті, відокремлені національні анклави, в яких часто діють не закони, а різного роду» поняття" . [43].
«Треба просто дати можливість людям працювати і нормально жити у себе вдома, на рідній землі, можливість, якої вони зараз багато в чому позбавлені» [43].
Велика частотність безособових пропозицій у В.В. Путіна вказує на самоототожнення кандидата з державою, солідаризація говорить з аудиторією, так як висловлені ним судження не мають особистої віднесеності, тобто апріорно висловлюють спільну думку. Вони ефективно впливають на публіку, оскільки розглядаються як якесь прояв вищої волі, своєрідний елемент долі, зумовленого понад рішення, а аж ніяк не бажання окремої людини.
До мовних засобів реалізації тактики ототожнення з адресатом (народом) також можна віднести розмовні фрази:
«Наша аргументація добре відома, не буду її знову розжовувати, але, на жаль, вона не сприймається західними партнерами, від неї відмахуються». [42].
«Більше того, я переконаний, що безпека в світі можна забезпечити тільки разом з Росією, а не намагаючись засунути її, послабити її геополітичні позиції, завдати шкоди обороноздатності». [42].
«Захід занадто захопився» покаранням « окремих країн. Ледь що - хапається за Санкційний, а то й за військову дубину » [42].
«У нашій країні, де у багатьох в головах ще не закінчилася громадянська війна, де минуле вкрай політизоване й» розсмиканому « на ідеологічні цитати (часто розуміються різними людьми з точністю до протилежної), необхідна тонка культурна терапія » [43].
«Її елементи розсипані в усіх сферах життя держави і суспільства - в економіці, соціалці, освіті, політичній системі і зовнішній політиці» [43].
«Необхідно зробити все можливе, щоб спокуса дістати ядерну зброю ні перед ким не маячила» [42].
«Сферу прав людини не можна нікому віддавати на відкуп» [42].
«Що стосується арабо-ізраїльського конфлікту, то» чарівний рецепт «, за допомогою якого можна було б нарешті розрулити ситуацію, досі не винайдено» [42].
Необхідно відзначити, що одним з найбільш образних прийомів реалізації тактики ототожнення є використання афоризмів і лозунгових фраз, близьких за змістом і знайомих виборцю:
«Здоров'я людини - наш пріоритет» [39].
«Сім'ю - в центр державної політики» [39].
«Інвалідам - ??повноцінне життя» [39].
«Сильна економіка - основа для зростання добробуту наших громадян і гарантія національної безпеки» [42].
«Відчував би себе спадкоємцем» однією для всіх «- Суперечливою, трагічної, але великої історії Росії...
