t my gifts thus disproportion. I ll give no more, but I ll undo world by dying, because love dies too. all your beauties will be no more worth gold in mines, where none doth draw it forth; all your graces no more use shall have, a sun-dial in a grave:, Love, taught st me by making me her who doth neglect both me and thee, invent, and practise this one way, to annihilate all three.
І.А. Бродський.
Заповіт.
Пред тим як в смертний час вимовити Прости raquo ;,
Дозволь мені дещо, Любов, вимовити
Щодо спадщини. Заповідаю аз
У дар Аргусу стоглазий пару очей,
Коль зріти їм судилося, коли осліпну я;
Коль немає, їх сліпоту - тобі, любов моя.
Мова - Поголосці, мій слух - шпигують послам,
А сльози - жінкам або морським хвилям.
Ти, про Любов, тієї ввіривши навмання,
У чиєму серці рівних мені, як в океані - гад,
Вчила тим давати, хто надто багатий.
світилом і тілам небесним віддаю
Я сталість. Щирість свою -
Єзуїтам, знавцям душі,
І капуцинам - всі мої гроші.
Нехай вірність забере придворний нахлібників.
Небагатослівність само всім тим, хто побував
За кордоном, з готовністю віддам.
Свою задума дарую блазням.
Ти, про Любов, з тією вигадавши зв'язати,
Чиє серце взагалі безсило відчувати,
Вчила тим давати, хто нездатний взяти.
Католик, віру в дар я Римської церкви шлю.
А суму добрих справ розкольникам велю
Доставити в їх люб'язний Амстердам.
Чемність і привітність віддам
У будь-який коледж, відомий нині мені,
Викладачам. А скромність - солдатні,
Що так само потрібно їй, як цифри - букварем.
Своє терпіння картярам дарую.
Ти, про Любов, ту вибравши метою мені,
Кому моя любов була чужа цілком,
Тим вчиш слати дари, кому претят оне.
Хто був мої друзі, тим заповідаю сим
Я репутацію свою. Ворогам своїм -
Старанність. А сумніви свої
Ввіряю вам, вчителі мої.
надмірностей, лікарям - хвороби, смерті страх.
Природі - все, що мною написано у віршах.
Епосі і країні, над якою ночі тьма, -
Винахідливість і гостроту розуму.
Ти, про Любов, судів, щоб серце заповідав
Тієї, образ чий мою Любов передбачав,
Кликала дарами мнить все те, що повертав.
Тому, по кому в ночі востаннє
Вдарить дзвін, я жертвую зараз
Праці з анатомії. У Бедлам -
Моїх безплідних проповідей непотріб.
Колекцію монет вишукану, де
Є давньоримські, - нудиться в нужді.
І тим, хто щастя за морем звик
Шукати собі, - мій англійську мову.
Той, про Любов, змушу шанувати посудину,
Якому милею молокососом блуд.
Твори ж моїм дарам такий же мерзенний суд.
Тому дарувати відмовляюся надалі,
Але цілий світ вб'ю, оскільки померти -
Всесвіт зруйнувати назавжди.
Тебе, Любов, поготів. І тоді
Усі принади твої більше захоплять,
Чим золото в копальнях, де ритися не хочуть.
І будуть не нужней тут всі твої краси,
Чим мертвому пісочний годинник.
Ти, про Любов, ту повелівши любити,
Кому з тобою і мною одно противно бути,
Змусила до того, щоб всіх трьох вбити.
Таблиця 3 Підрядковий переклад вірша Д. Донна
The willЗавещаніеBefore I sigh my last gasp, let me breathe, Перед тим як я вдихну мій останній утруднений вдих, дай мені видихнути, Great Love, some legacies; I here bequeathВелікая Любов, заповіт; я тут завещаюMine eyes to Argus, if mine eyes can...
