реб особистості, визначальна специфіку репродуктивної поведінки В».
Звернемо увагу: одна з потреб, одна серед їй подібних. А чи не треба було сказати, що ця потреба унікальна і що на відміну від всіх інших соціальних потреб для її задоволення не може підмінятися чимось рівноцінним (наприклад, при потребі піклуватися про когось мати в якості об'єкта ласкавого кошеня чи розумну домашню собачку - про що або про щось схожому один час стали з'являтися цілком серйозні висловлювання у науковій літературі).
Може здатися, що остаточну ясність у уявлення про потреби в дітях вносить доповнення до її характеристиці: В«... визначальна специфіку репродуктивного поведінки В». Але ця специфіка може бути витлумачена як все та ж В«свобода вибору об'єктів В»- чи не так?
Потреба в дітях може задовольнятися тільки дітьми; можливість їх заміни В«рівноцінним об'єктом В»- чистісінька ілюзія!
Але що в університетському енциклопедичному праці видається ще більш далеким від істини - це неувага до присутньої в потреби в дітях поряд з її соціальною складової, що виражає сутність даної потреби, складовою біологічної, яка разом з соціальним початком представляє вміст поняття.
Біологічна складова оголошена В«знятоїВ» соціальною сутністю потреби в дітях. Діалектично знятої, як це треба розуміти, тобто, з В«утриманням позитивного В», за відомим класичним визначенням. Але на ділі біологічне начало виявилося в енциклопедичному праці проігнорованим повністю, що з граничною ясністю відбито в ньому двома судженнями, сформульованими з категоричністю, що не розрахованої на дискусію.
Перше з суджень говорить:
В«Під всіх класифікаціях потреб людини, розробляються не демографами (Економістами, біологами, соціологами тощо), потреба в дітях відсутня, т.к. підспудно включається до психофізіологічні потреби. Насправді, фізіологічних регуляторів, що спонукають людину до народження певного числа дітей, не існує В».
Так, не існує: якщо запросто відсунути вбік неоціненний внесок (як раз фізіологічного характеру), який вносить до здоров'я жінки виношування і годування дитини. І якщо залишається непоміченим той факт, що особливої вЂ‹вЂ‹статтю, фізичної та інтелектуальної, володіють, як правило, не первістки, а діти подальшої черговості народження - другі, треті і т.д. Або ж це не В«фізіологічний регулятор В»?
Друге судження виражено словами:
В«Незадоволення потреби особистості в дітях не тягне за собою негативних наслідків В».
Якщо дійсно не тягне, то, як же пояснити нескінченні черги на позбавлення від безпліддя, яке всіма нормальними людьми сприймається як глибоке горе?
У адреса автора цієї статті можливий закид, що він зосередився на критичному розгляді деяких положень у праці двадцятирічної давності. За минулі роки погляди могли, звичайно, і помінятися. Правда, насторожує те, що сказане про потреби в дітях у першому випуску енциклопедичного словника з демографі...