і вина, якщо в самому законі прямо і недвозначно не встановлено інше. Відповідна правова позиція висловлена ​​Конституційним Судом Російської Федерації в Постанові від 25 січня 2001 року по справі про перевірку конституційності положення пункту 2 статті 1070 Цивільного кодексу Російської Федерації. Відсутність вини при порушенні митних правил є, таким чином, однією з обставин, що виключають провадження у справі про дане порушення, оскільки свідчить про відсутність самого складу митного правопорушення. Це передбачається і положеннями частини шостої статті 231, статті 230, пункту 6 статті 291, абзацу четвертого статті 320 Митного кодексу Російської Федерації, застосовуваними в системному зв'язку з главою 39 Митного кодексу Російської Федерації, яка визначає види порушень митних правил і відповідальність за них.
Інша трактування складу митного правопорушення як підстави відповідальності суперечила б і природі правосуддя: суд, що забезпечує у зв'язку з притягненням до відповідальності за порушення митних правил захист прав і свобод фізичних та юридичних осіб за допомогою судочинства, заснованого на змагальності та рівноправність сторін (стаття 123 Конституції Російської Федерації), не може обмежуватися формальною констатацією лише факту порушення митних правил, що не виявляючи інші пов'язані з ним обставини, в тому числі наявність або відсутність вини відповідних суб'єктів, в якій би формі вона не виявлялася і як би не було розподілено тягар її доведення.
Варто звернути увагу і на особливу думку судді Кононова А.Л., вираженого в розглянутому постанові: В«Тим часом у оспорюваних нормах містяться прямо протилежні твердження. Стаття 230 не включає ознака провини як обов'язковий у всіх випадках в поняття порушення митних правил, обмежуючи його лише фактом правопорушення. Зіставлення частин п'ятої та шостої статті 231, пункту 6 статті 291 і абзаців третього і четвертого статті 320 Митного кодексу прямо вказує на те, що на відміну від фізичних та посадових осіб притягнення до відповідальності юридичних осіб і підприємців не вимагає встановлення і доведення будь-яких форм їх провини. Про те, що це свідома й послідовна позиція законодавця, говорять і інші норми Митного кодексу, наприклад частина перша статті 321. Саме таким чином розумілися ці положення у правозастосовчій практиці митних органів та судів у справах заявників. Твердження про те, що вони містять або припускають інший зміст, нібито враховує принцип вини, щонайменше необгрунтовано. Їх протиріччя Конституції Російської Федерації і наведеної вище мотивуванні занадто явні й очевидні. p align="justify"> Відсутність в оскаржуваних нормах вимоги встановлення вини щодо юридичних осіб і підприємців практично перешкоджало доведенню їх невинності, визнанню юридичної сили їх заперечень в суді і призводило до об'єктивного вменению В».
Варто відзначити, що в рамках даної Постанови Конституці...