Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Статьи » Захист прав споживачів в цивільному процесі РК

Реферат Захист прав споживачів в цивільному процесі РК





рпілого з одночасним порушенням недоторканності житла; порушення прав споживача на якісний товар; привласнення авторства; порушення права переважної купівлі і т.д.).

Стосовно до положеннями статті 352 ЦК РК, невиконання зобов'язань, передбачених ст. ст. 278-288 ГК РК, може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, якщо неналежне виконання зобов'язань боржником не пов'язане з порушенням майнових прав кредитора. Неналежне виконання зобов'язання, які зачіпають майнові права боржника (наприклад, ухилення від повернення грошей за договором позики; невиконання зобов'язання за договором купівлі-продажу в частині оплати покупки або передачі предмета угоди), відповідно до п. 4 ст. 951 ГК РК, виключає можливість компенсації моральної шкоди в грошовому вираженні. Вищевказаними прикладами охоплюється, звичайно, вкрай мала частина діянь, пов'язаних з посяганням на майнові права громадян. Разом з тим, не можна заперечувати наявність серйозних душевних страждань у людини, якій завдано якоїсь майновий збиток. Найчастіше вони виявляються більш серйозними, в порівнянні з переживаннями, що виникли від посягання на нематеріальні блага особистості. Це виражається, зокрема, у фізичних стражданнях при неможливості забезпечити задоволення часто навіть первинних потреб, а також і в моральних стражданнях в результаті усвідомлення неможливості скористатися проголошеними правами при відсутності матеріальних засобів, обмеженні своєї свободи, розумінні навіть формального нерівноправності, відчутті незахищеності себе і своєї родини. На проблему взаємозв'язку права власності громадянина та його немайнових прав можна поглянути і під іншим кутом зору. Як відомо, згідно зі ст. 141 Цивільного кодексу РК, право на здоров'я однозначно віднесено до немайновим правам особистості. Певний інтерес представляє сам термін «здоров'я». Всесвітня організація охорони здоров'я, наприклад, визначає його так: «Здоров'я - це стан повного соціального, психічного і фізичного благополуччя» [3]. З цього випливає, що до зазіхань на здоров'я можна віднести не тільки дії, що порушують анатомічну цілісність людини, а й діяння, порушують його соціальне і психічне благополуччя.

Тому очевидно, що, посягаючи на власність громадянина (з прямим умислом), злочинець зазіхає одночасно (з непрямим умислом) і на психічне благополуччя потерпілого, тобто на його здоров'ї, що є немайновим благом особистості. Отже, якщо потерпілий від правопорушення проти власності зможе довести, що заподіяний йому майновий збиток серйозним чином відбився і на його психічному благополуччі, то, думається, немає ніяких підстав для відмови у компенсації заподіяної моральної шкоди. Можливість компенсації моральної шкоди безпосередньо залежить і від термінів. У зв'язку з чим слід розглянути проблему застосування до вимог щодо компенсації моральної шкоди інституту позовної давності. Ст. 187 підпункт 1 ГК РК встановлює, що на вимоги про компенсацію моральної шкоди позовна давність не поширюється, оскільки вони випливають з порушення особистих немайнових прав і інших нематеріальних благ. Причому, як стверджує нормативне постанова Верховного Суду від 21 червня 2001 року, судам належить мати на увазі те, що, відповідно до Закону «Про нормативно-правові акти», законодавчі акти, що передбачають захист особистих немайнових прав громадян, застосовуються до правовідносин, які виникли після введення їх в дію, якщо інший порядок не передбачений законодавчими актами. А пунктом 8 Закону «Про введення в дію Цивільного кодексу Республіки Казахстан» (Особлива частина) встановлено, що відшкодуванню підлягає немайнову шкоду, заподіяну в передбачених статтями 922 і 923 Цивільного кодексу випадках, якщо він був заподіяний до 2 липня 1999 року, але не раніше 1 липня 1996, і залишався не відшкодований. Вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної до введення в дію законодавчого акта, що передбачає право потерпілого на відшкодування такої шкоди, задоволенню не підлягають. Така шкода не підлягає відшкодуванню і в тих випадках, коли після введення законодавчого акту в дію громадянин відчуває моральні або фізичні страждання. Якщо ж протиправна дія (бездіяльність) почалося до введення законодавчого акту в дію і продовжується після введення в дію, то підлягає відшкодуванню тільки моральну шкоду, заподіяну протиправною дією (бездіяльністю), досконалим після введення законодавчого акту в дію.

Отже, відшкодування шкоди - це одна з вимог, які можуть випливати з порушення особистих немайнових прав. Моральна шкода та шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, є різновидами немайнової шкоди. Але звернемося до ст. 187 п.3 Цивільного кодексу, в якій серед вимог, на які не поширюється строк позовної давності, вказані вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю громадянина. Але ж це вимога випливає з порушення особистих немайнових прав, а законодавець вже передбачив незастосовність позовної давності до цих вимог...


Назад | сторінка 18 з 27 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю громадянина. Компен ...
  • Реферат на тему: Відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю
  • Реферат на тему: Інститут відшкодування (компенсації) моральної шкоди в російському цивільно ...
  • Реферат на тему: Відшкодування шкоди життю і здоров'ю громадянина
  • Реферат на тему: Особливості відшкодування моральної шкоди, заподіяної органами влади юридич ...