ie ihr Haar
und dreht auf einmal mit gewagter Kunst
ihr ganzes Kleid in diese Feuersbrunst,
aus welcher sich, wie Schlangen die erschrecken,
die nackten Arme wach und klappernd strecken. Und dann: als w? Rde ihr das Feuer knapp,
nimmt sie es ganz zusamm und wirft es ab
sehr herrisch, mit hochm? tiger Geb? rde
und schaut: da liegt es rasend auf der Erde
und flammt noch immer und ergibt sich nicht -.
Doch sieghaft, sicher und mit einem s ?? en
gr ?? enden L? cheln hebt sie ihr Gesicht
und stampft es aus mit kleinen festen F ?? en. Іспанська танцовщіцаКак сірник, чиркнув, через мить-другий Викидає мовами полум'я, Так, спалахнувши, починає танець свій Вона, в кільце затиснута натовпом І паморочиться все яскравіше і впертіший. І ось - вся полум'я з голови до п'ят. Спахнувши, волосся горять, І жертвою в ризикованій грі Вона спалює плаття на багатті, У якому згинаються, як змії, Тремтячі руки, пламенея. І раптом вона, затиснувши вогонь у жменях, Його про землю розбиває в прах Зарозуміло, плавно, величаво, А полум'я в сказі перед розправою Повзе і не здається і загрожує. Але точно і вигострить і чітко, Карбуючи кожен жест, вона разить Вогонь своєї виразною чечіткою. Christine Lavant «Abwendig h? Ngt der Mond im Dunst ...» Abwendig h? Ngt der Mond im Dunst,
mein Herz geht durch die Feuersbrunst
in glasig harte K? lte.
Von einer fr? Hen? Lte
befallen sitz ich tr? g und krank
auf der verla? nen Bahnhofsbank
und f? rcht mich aufzustehen.
Was ist mir denn geschehen? ...
Das denk ich immer vor mich her,
doch oben ist die Stelle leer,
die das noch wissen sollte.
Wie schwer wiegt das verkohlte
steinharte Ding da in der Brust ...
Noch gestern hab ich mehr gewu? T,
es war so wie ein Messer.
Der Schmerz ist heute besser
und morgen ist er sicherlich
nur mehr so ??wie ein Nadelstich -
mu? jetzt wohl schlafen gehen.
Was ist mir denn geschehen? ... Sinkt der Mond im Wald,
bis in die Seele ist mir kalt. «Wieder brach er bei dem Nachbar ein ...» Wieder brach er bei dem Nachbarn ein,
und ich hatte T? r und Fenster offen,
meine Augen waren vollgesoffen
wie zwei Schw? mme vom Verlassensein.verkn? ulte sich in meinem Mund
Schluchzen, Bitten und verbohrtes Drohen,
w? hrend dr? ben schon die H? hner flohen
samt der Katze und dem alten Hund. Doch er kam nicht, nahm sich wieder nur
einen, der noch gerne leben wollte,
und die Monduhr, die verr? ckte, r ollte
meine Stunde rasch aus seiner Spur Bitter trocknen mir die Augen ein,
bitter rinnt der Schlaftrunk durch die Kehle,
bitter bet? ich f? r die arme Seele
und zerkaue mein Verlassensein «Знову нагрянула вона ...» (переклад: Валікова С.І.) Знову нагрянула вона до інших, хоч мої і двері і вікна навстіж; самотність, мій погляд ти застій, полн, як губки, сліз, тобою Томім. Встали в горлі, як саднящая кому благання і погрози і ридання; поруч - курей переполох, стогонами, геть біжать і кіт зі старим псом. Не за мною прийшла - в сусідній двір, узятий був той, хто жити хотів би, право; місячний лічильник років очманілого вдачі - годину мій вмить з її слідів він стер. Гіркота сушить сльози всі мої, скрушніше про тій душі моленья, гіркотою пред сном напою печіння - п'ю дні самотності свої.
