лати.
Робоче місце - первинна ланка виробничої структури підприємства, воно є об'єктом організації праці по всіх її вищеназваним напрямками.
Організація робочого місця - система заходів передбачають:
- раціональну спеціалізацію робочих місць;
- оснащення його необхідними наборами основного і допоміжного обладнання; технологічного оснащення та інвентарю;
- створення комфортних умов праці;
- оптимальну розстановку устаткування, зручне розміщення оснастки і предметів праці на робочому місці;
- безперебійне обслуговування робочих місць відповідно з його функціональними потребами.
Щоб організувати обслуговування робочих місць, необхідно вирішити наступні питання:
- визначити, в яких видах обслуговування потребує кожне робоче місце;
- по кожному виду обслуговування встановити його норму, тобто обгрунтувати обсяг обслуговування на зміну, місяць, рік;
- встановити регламент обслуговування, тобто графік, періодичність і послідовність;
- закріпити виконання обов'язків з обслуговування за строго визначеними виконавцями.
Конкретний склад і зміст робіт з раціональної організації робочого місця залежать від ряду факторів: галузі промисловості, типу виробництва, виду праці, ступеня кооперації та поділу праці, рівнів технічної оснащеності та механізації праці, умов праці і т. д.
Те чи інше поєднання зазначених чинників породжує різноманіття форм конкретної праці і відповідно велика різноманітність робочих місць, упорядкуванню якого сприяє класифікація робочих місць.
1.2 Етапи і принципи ергономічної організації робочих місць на підприємстві
Ергономіка праці сформувалася як окрема наука в 50-х роках і являє собою вищу ступінь наукової організації праці (від грец.? rgon - робота і n? mos - закон), наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину ( групу людей) у конкретних умовах його (їх) діяльності в сучасному виробництві. Ергономіка виникла у зв'язку зі значним ускладненням технічних засобів і умов їх функціонування в сучасному виробництві, істотною зміною трудової діяльності людини, синтезуванням в ній багатьох трудових функцій. Е. сформувалася на стику наук - психології, фізіології та гігієни праці, соціальної психології, анатомії і ряду технічних наук. В умовах науково-технічної революції різко зросли вартість технічних засобів і ціна помилки людини при управлінні складними системами. Тому при проектуванні нової і модернізації існуючої техніки особливо важливо заздалегідь і з максимально доступною повнотою враховувати можливості і особливості людей, які будуть нею користуватися. При вирішенні такого роду завдань необхідно узгодити між собою отд. рекомендації психології, фізіології, гігієни праці, соціальної психології тощо, співвіднести їх і пов'язати в єдину систему вимог до того чи іншого виду трудової діяльності людини.
Ергономічна організація має на меті забезпечити необхідні умови для організації виробничого процесу на кожному робочому місці таким чином, щоб отримати максимальну продуктивність праці, дотримуючись принципів економії руху і скорочуючи втома робітника.
Закони ергономіки:
. Умови організації робочих місць повинні забезпечувати відтворення робочої сили не тільки щодня, але і від одного покоління до іншого
. Ергономічна організація праці має різнобічний характер, використовуючи знання і дослідження з багатьох наук.
Організація робочих місць є основою організації цехів і відділів підприємства, так як від них залежить в більшій мірі витрата робочого часу на кожну операцію або продукт.
За типом організації виробництва, робочі місця класифікуються на:
для дрібносерійного й одиничного виробництва
для среднесерійного виробництва
для масового і великосерійного виробництва
За рівнем механізації та автоматизації виробництва:
З ручними процесами
З механізовано-ручними процесами
З автоматизованими процесами
За чисельністю робітників: індивідуальні та колективні.
За видом діяльності: робочі місця, де здійснюється основна і обслуговуюча види діяльності.
На їхню позиції в просторі: стаціонарні та мобільні.
З метою адаптації людського фактора його виробничої діяльності при ергономічному проектуванні робочого місця будуть враховув...