би використання багатства повністю справедливими? У яких межах допустимо моральний тиск громадської думки на уряд, коли його негнучкість і насильницьке втручання здатні принести більше шкоди, ніж користі? У якому сенсі обов'язки однієї країни по відношенню до іншої в економічних питаннях відрізняються від таких же обов'язків громадян однієї країни по відношенню один до одного?
Таким чином, в ринкових відносинах головні соціально-економічні проблеми полягають у справедливому розподілі загального багатства, регулюванні особистих доходів і формуванні рівня заробітної плати.
Усяке багатство, як відзначав А. Маршалл, складається з речей, які люди бажають мати і які прямо або побічно задовольняють усі потреби людини. Необхідні людям речі або блага підрозділяють на матеріальні і нематеріальні.
Матеріальні блага складаються з корисних речей, товарів та матеріалів, а також з усіх прав на володіння і використання матеріальних речей або на вилучення з прав власності на свої речі вигоди як у сьогоднішній, так і в завтрашньої життя.
Нематеріальні блага людини поділяються на дві групи. До однієї відносяться його власні якості і здібності до дії і насолодам, наприклад розумові та ділові здібності, професійну освіту та практичні вміння. Всі ці блага полягають в самій людині і називаються внутрішніми. У другу групу включаються зовнішні блага, що складаються в наявності хорошої репутації і ділових зв'язків людини та ін. Як матеріальні, так і нематеріальні блага можуть бути переданими і непередаваними. До перших звичайно ставляться матеріальні цінності, а до других - особисті якості та здібності, а також ділові зв'язки, сприятливі кліматичні умови тощо.
Як видно, матеріальні блага, людські якості і кліматичні умови, якими володіє людина, є найважливішими характеристиками якості життя людей.
Серед інших факторів, що визначають якість життя персоналу підприємства, найбільш суттєвим є духовна, (мети життя, ціннісні орієнтації, етичні норми і т.д.), економічні (обсяг виробництва товарів і послуг, ефективність використання ресурсів , стан фінансової системи тощо), технологічні (технічні параметри продукції, рівень технологічного обладнання), політичні (вільна економічна діяльність, безпека життя і роботи і т.д.).
У процесі трудової діяльності персоналу основні соціально-економічні результати можуть виражатися обсягом, складом і якістю продукції, товарів і послуг, умовами праці, безпечної роботи і здоров'ям працівників (захворюваністю), ставленням до праці, рівнем заробітної плати , наявністю прогулів і втрат робочого часу, числом конфліктів, скарг, страйків та іншими фінансово-економічними та соціально-трудовими факторами і показниками. Якщо підприємство, організація чи інша система забезпечують очікуваний рівень таких результатів для всіх працівників або членів трудових колективів, то у них з'являється мотивоване бажання вносити свій особистий і груповий професійний внесок у цю систему на тому рівні витрат своїх сил і загальних результатів праці, який вони вважають прийнятним або можливим за даних трудових, мотиваційних або ринкових відносинах. Від того, наскільки організація або її підрозділ мотивовано визначають функції та обов'язки працівника при заданій оплаті праці, залежить і його сприйняття цілей системи і бажання забезпечувати необхідний або можливий результат. Стимулювання необхідного рівня результативності праці працівників можна домогтися двома шляхами: або підбираючи персонал з відповідною внутрішньою мотивацією, для якого важливе значення має своє внутрішнє задоволення досягаєморезультатами, або шляхом зовнішньої мотивації, при якій відбувається задоволення бажань і потреб людини через систему його стимулювання, як матеріального , так і морального.
1.2 Сутність планування соціального розвитку організації
Соціальне планування-це система методів і засобів планомірного управління розвитком трудового колективу як соціальної спільності, цілеспрямоване регулювання соціальних процесів і розвитку соціальних відносин на рівні колективів.
Основним завданням плану соціального розвитку колективу є розробка і здійснення системи заходів, що забезпечує гармонійні та всебічні підвищення якості життя персоналу підприємства в побуті і якості умов трудової діяльності.
Розробка плану соціального розвитку зазвичай входить до компетенції планово-економічного відділу та соціологічної служби підприємства із залученням профспілкового комітету.
Соціальне планування виступає частиною техніко-економічного процесу, так як в ході складання плану соціального розвитку вирішуються багато техніко-економічні завдання - підвищення продуктивності праці, організація робочого місця, удосконалюється оплата праці, забез...