Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Новые рефераты » Операції при супратенторіальної локалізації процесу і в задній черепній ямі

Реферат Операції при супратенторіальної локалізації процесу і в задній черепній ямі





«апарат-пацієнтВ» небажано, оскільки призводить до підвищення внутрішньогрудного і, відповідно, внутрішньочерепного тиску. Рекомендований тиск в контурі не повинно перевищувати 16-18 см. водн. ст. Розрахунковий МОВ підтримується, насамперед, за рахунок збільшення частоти дихальних рухів при кілька зниженому дихальному обсязі.

Специфічні компоненти інтраопераційної інтенсивної терапії (ІТ) включають додаткові заходи щодо контролю ВЧД. Початковим компонентом є помірна гіпокапнія, яка підтримується на всіх етапах анестезії. Застосування дегидратационной терапії може розглядатися як засіб зниження ступеня гідратації мозкової речовини у виняткових випадках. Щодо швидкий ефект спостерігається при використанні осмодіуретиків (маніт - 0.5-1 г/кг). Можливе використання в цих цілях салуретиків, проте наступ ефекту більш пролонговано. Низька ефективність дегидратационной терапії відзначається при гліальних патологічних утвореннях. Дегідратаційних терапія використовується при відсутності ефекту від стандартно використовуваних прийомів. Після розтину ТМО можна виконати поперековий прокол (катетеризацію) або вентрікулостомію. Евакуація ліквору виробляється до отримання ефекту - зменшення церебральної протрузії в дефект. З урахуванням небезпеки наростання дислокаційних явищ не можна виводити ліквор з кінцевої цистерни до завершення зовнішньої декомпресії. Завчасно слід подбати про становище пацієнта на операційному столі, що дозволяє технічну реалізацію методу (на боці). Застосування на основному етапі барбітуратів або аналогічних за дією препаратів також є варіантом контролю обсягу мозку. Прямі показання для цього методу формуються при розвитку вазогенного набряку, порушення венозного дренування.

У більшості випадків завершення анестезії, екстубація пацієнта повинна збігатися із закінченням оперативного втручання. Слід мати на увазі, що в післяопераційному періоді у хворих з утвореннями супратенторіальні локалізації мається ймовірність розвитку судомних нападів, що може зажадати глибокої медикаментозної седації.


2. Операції на структурах задньої черепної ями


Оперативні втручання на структурах задньої черепної ями (ЗЧЯ) і загальна анестезія при них представляються одними з найбільш складних у нейрохірургічної клініці. По-перше, ЗЧЯ - це місце розташування стовбурових відділів головного мозку, містять більшість чутливих і рухових провідних шляхів, ядра черепно-мозкових нервів, центральні аналізатори серцево-судинної та дихальної систем, ядра ретикулярної формації. Це є чинником, обумовлює ймовірність прямого або опосередкованого пошкодження життєво важливих центрів головного мозку. Виникнення таких ушкоджень загрожує розвитком гострих системних розладів, формуванням грубого неврологічного дефіциту, ступінь вираженості якого може прогресувати в післяопераційному періоді. По-друге, локалізація в ЗЧЯ ликворопроводящих шляхів (Сільвен водопровід, IV шлуночок) при патології даного простору може призводити до утруднення відтоку цереброспінальної рідини з розвитком оклюзійної гідроцефалії. Пошкодження основного механізму компенсації при формуванні додаткового обсягу супроводжується вираженою внутрішньочерепної гіпертензією при відносно невеликих розмірах патологічного утворення, тобто вже на ранніх стадіях захворювання. По-третє, в деяких нейрохірургічних клініках оперативні втручання на структурах ЗЧЯ виконуються в положенні сидячи, що вимагає оцінки спроможності системних компенсаторних реакцій. Розвиток ортостатичної гемодинамічної реакції в умовах загальної анестезії, спостережуване при обмежених резервах серцево-судинної системи, може призводити до значимого погіршення мозкової перфузії. У положенні сидячи зростає небезпека венозної і парадоксальною повітряної емболії.

Найбільш часто оперативні втручання на структурах ЗЧЯ робляться з приводу пухлин мостомозжечкового кута (невриноми VIII пари, менінгіоми), пухлин мозочка, первинних утворень стовбурових відділів головного мозку. У процесі передопераційного обстеження уточнюється гаданий гістологічний тип об'ємного утворення, ступінь прямого або опосередкованого залучення стовбурових відділів, відсутність або наявність порушення ліквородинаміки і ознак ВЧГ. Як варіант може розглядатися двоетапна хірургічна корекція - вентрікулостомія (або Ликворошунтуючі втручання) з подальшою трепанацією ЗЧЯ, видаленням патологічного утворення. Важливо, що при виконанні оперативного втручання складаються передумови для швидкого переходу від стану інтракраніальної гіпертензії до відносної гіпотензії, що може бути причиною ускладненого післяопераційного перебігу (Пневмоцефалія, післяопераційні крововиливи, редіслокаціонние синдроми). p> У передопераційному укладенні уточнюється локалізація і розміри патологічного освіти, умови взаємодії з анатомічними утвореннями даного простору, з'ясовується ступінь ВЧГ і спроможність компенсаторних гемодинамічних реакцій. При виборі положення хворого на операційном...


Назад | сторінка 2 з 5 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Розвиток відділів головного мозку дітей раннього віку, зазнали внутрішньоут ...
  • Реферат на тему: Штучний інтелект: чи може машина бути розумною?
  • Реферат на тему: Підготовка дитини до оперативного втручання
  • Реферат на тему: Розвиток серцево-судинної системи. III і IV і VI пари черепно-мозкових нер ...
  • Реферат на тему: Чи може комп'ютер мислити