Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Лекции » Історія хірургії. Антисептика. Визначення. Значення робіт Пастера, Лістера, Пирогова. Види антисептики і сучасні антисептичні речовини. Методи застосування і введення антисептиків

Реферат Історія хірургії. Антисептика. Визначення. Значення робіт Пастера, Лістера, Пирогова. Види антисептики і сучасні антисептичні речовини. Методи застосування і введення антисептиків





я XX століття. p align="justify"> V. Сучасна хірургія (період відновлювально-реконструктивної хірургії, період високих технологій, період органо-зберігаючих операцій). p align="justify"> Історія стародавньої хірургії не може обійтися без згадки про перший відомому лікареві Гіппократі (460-377 рр.. до н. е..). Минуло вже більше 2000 років після Гіппократа, а медицина багатьом зобов'язана йому. До цього часу живуть принципи лікарського мистецтва, вперше висловлені і проведені ним у життя: В«Лікар завжди повинен ставити інтереси хворого вище своїх власних. Головною метою медицини є практичне лікування хворого і цьому мистецтву можна навчитися тільки біля ліжка хворого. Досвід - істинний вчитель лікаря В».

Яке геніально твердження, підтверджене всією історією подальшого розвитку клінічної медицини! Не дарма саме клятву Гіппократа вимовляють люди, готові все життя присвятити цій важкій, але прекрасної професії. p align="justify"> Гіппократ розрізняв рани, гояться без нагноєння, і рани, що ускладнилися гнійним процесом. Причиною зараження вважав повітря. При перев'язках рекомендував дотримувати чистоту, використовував кип'ячену дощову воду, вино. При лікуванні переломів Гіппократ застосовував своєрідні шини, витягування, гімнастику. До цих пір відомий спосіб вправляння вивиху в плечовому суглобі за Гіппократом. Для зупинки кровотечі він пропонував піднесене положення кінцівки, ще до нашої ери здійснював дренування плевральної порожнини. Гіппократ створив наукові праці про різні аспекти хірургії, що стали своєрідними підручниками для його послідовників. p align="justify"> У Стародавньому Римі найбільш відомими послідовниками Гіппократа були Корнелій Цельс (30 р. до н.е. -38 р. н.е.) і Клавдій Гален (130-210гг. н.е.).

К.Цельс був видатним представником того часу. Він написав трактат (енциклопедію) з хірургії, куди увійшли всі розділи хірургії, які були тоді відомі: описані багато операції (каменерозсікання, трепанація черепа, ампутації, лікування вивихів і переломів, способи зупинки кровотечі. Але серед всіх його заслуг дуже високо оцінюються два його досягнення.

1. Цельс вперше запропонував накладати на тканині, особливо на судину, що кровоточить, лігатуру. p align="justify"> Лигирование (перев'язка) судин до цих пір є однією з основ хірургічної роботи.

2. Цельс вперше описав класичні ознаки запалення: color (жар), dolor (біль), tumor (пухлина, набряк, припухлість), ruber (почервоніння), functia laesae (порушення функції), без яких неможливе вивчення запального процесу та діагностика хірургічних інфекційних захворювань.

З початку занепаду в Римській імперії починається переміщення хірургічної думки на Схід, яскравим представником якого є Ібн-Сіна (Авіценна , 980-1037гг.), таджик за національністю. Він був ученим-енциклопедистом, утвореним у філософії, природознавстві і медицині, автором близько 100 наукових праць. Він залишив по собі безсмертна спадщина - "Канон лікарського мистецтва", який служив настільною книгою для лікарів аж до XII століття (в 5 томах). Він займався хірургією, вправляв вивихи, накладав гіпсову пов'язку, запропонував гнучкий катетер і ін

У середні століття розвиток хірургії, особливо в Європі, значно сповільнилося. Панування церкви унеможливлювало наукові дослідження, були заборонені операції, пов'язані з В«пролиттям кровіВ», і розтину трупів. У багатьох університетах Європи відкривалися медичні факультети, але офіційна медична наука не включала хірургію.

Французький хірург Амбруаз Паре (1517-1590гг.), будучи військовим хірургом, продовжував удосконалити методи лікування ран. Зокрема, він запропонував своєрідний кровоспинний затискач, виступаючи проти заливання ран киплячим маслом. А.Паре розробляв техніку ампутацій, крім того, ввів нову акушерську маніпуляцію - поворот плода на ніжці. Найголовнішим у діяльності А.Паре було вивчення вогнепальних ран. Він довів, що вони не отруєні отрутою, а є різновидом забитих ран. Важливим для подальшого розвитку хірургії було й те, що А.Паре знову запропонував використовувати вже забутий до того часу спосіб перев'язки судин, введений К.Цельсом ще в першому столітті. p align="justify"> Всі подальші відкриття привели до швидкого розвитку хірургії. Однак бурхливий розвиток оперативної техніки не супроводжувалося настільки ж значним прогресом у результатах лікування. p align="justify"> Н.И.Пирогов писав В«Доля науки вже не в руках оперативної хірургії ... Сприятливий результат операції залежить не т...


Назад | сторінка 2 з 11 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Історія виникнення хірургії як окремої галузі медицини та її особливості на ...
  • Реферат на тему: Історія хірургії на Вологодчіне
  • Реферат на тему: Історія хвороби по хірургії: гострий калькульозний холецистит
  • Реферат на тему: Вклад А.А. Вишневського у розвиток вітчизняної хірургії та анестезіології ...
  • Реферат на тему: Застосування антибіотиків у хірургії