дент спирався на більш широку соціальну базу, на всі основні групи, що входили до ФНП.  X.  Бумедьєна, з одного боку, заборонив В«Аль-киямВ» в алжирській вілайят 21 вересня 1966 і на всій території країни 17 березня 1970 З іншого боку, він перехопив деякі гасла асоціації.  X.  Бумедьєна доручив міністру релігійних справ М. Касіму почати восени 1970 кампанію проти деградації моральності.  У рамках цієї кампанії засуджувалося негативне культурний вплив Заходу, вживалися заходи щодо зміцненню мусульманської сім'ї, більш консервативним стало ставлення до жінки в суспільстві, обличались алкоголізм, космополітизм (гасла В«Аль-киямВ»).  Тим самим уряд послаблювало небезпечна дія фундаменталістської ідеології, аудиторія В«Аль-киямВ» опинялася під впливом влади. 
				
				
				
				
			  Режим X.  Бумедьєна мав арабо-ісламський і націоналістичний характер. Згідно Національної хартії 1976 р., в активному і строгому ісламі завдяки властивому йому почуття справедливості і рівності алжирський народ черпав моральну і духовну силу, яка охороняла його від відчаю і дозволила йому перемогти.  Влада і ЗМІ постійно акцентували увагу на гуманізмі та достоїнствах ісламських цінностей, на роль ісламу як чинника, що об'єднує суспільство.  В Алжирі відновлювалися старі мечеті, виникали нові.  Піст в місяць рамадан був визнаний офіційним, і створювалися умови для його дотримання.  Велика увага приділялася релігійної освіти, підготовці кадрів духовенства.  Однак уряд не дозволяв втручатися духовенству і ісламським установам в політику, не допускало політизації ісламу.  Норми шаріату суворо дотримувалися, але обмежувалися сферою сім'ї та шлюбу.  Правлячий режим в Національній хартії, програмному документі ФНП, висунув положення, несумісні з фундаменталізмом.  У ній засуджувався обскурантизм, підкреслювалося перевагу соціалізму над усіма попередніми соціальними системами, вказувалося на необхідність осмислення позитивного досвіду, культурних та духовних багатств народів В«третього світуВ» і засвоєння їх з урахуванням досягнень і змін сучасного життя.  Буржуазія, великі землевласники, частина духовенства та бюрократії, ісламісти вкрай вороже зустріли появу цього документа.  Проте їх опір був незрівнянно з підтримкою влади широкими масами.  Молодь брала участь у русі добровольців, які допомагали, як і профспілки, у здійсненні аграрної революції.  Трудящі бачили, що уряд вживав заходів щодо поліпшення їх становища, скорочення безробіття. 
  Ісламу як у політиці, так і в Національній хартії відводилася НЕ самостійна, а підпорядкована роль.  Офіційне духовенство перебувало під жорстким контролем держави.  У конституції підкреслювалося, що В«Національна хартія - основне джерело політики Нації та законів Держави В».  Активність ісламістів стала помітним явищем алжирської суспільно-політичного життя з середини 70-х років.  Вони розгорнули широку агітаційну роботу, критикуючи деякі аспекти політики правлячого режиму.  У грудні 1974 р. в столиці була поширена брошура, яка закликала д...