а максимальна військова загроза, а основний обмін ідеями і людьми для східнослов'янських племен йшов у південному і північному напрямку, слідуючи течіям річок Східно-Європейської рівнини.  p> Таким чином, проблема вибору релігії, а разом з нею і певного культурно-історичного шляху, стояла перед Руссю дуже гостро, так як:  
 йшлося про досягненні національного згуртування і етнокультурного об'єднання розрізнених східнослов'янських племен (у тому числі і у формі єдиної держави); 
  йшлося про геополітичному самовизначенні давньоруської народності в координатах: "Захід-Схід" і "Північ-Південь", поступово набуває не тільки географічний, а й політичний, культурно-релігійний зміст; 
  разом з спрямованістю національних інтересів (включаючи вибір найбільш природних союзників і визначення головних загроз своєму національно-державному існуванню) виявлялося напрямок власного територіально-державного і національно-культурного розвитку.  p> Русь до свого історичного хрещення виявляла велику цікавість і до ісламу, і до іудаїзму в сусідніх з собою країнах.  Але обидві ці східні релігії були відкинуті керівниками давньоруської держави.  У найзагальнішому вигляді перевагу християнства східних релігій, висловлене російськими культурними людьми в Х столітті цілком зрозуміло.  Тут далися взнаки: 
  орієнтація на економічно і культурно розвинені країни Європи; 
				
				
				
				
			  визнання об'єднують, об'єднуючих людей функцій християнської церкви (політичних, соціальних, культурних, ідеологічних, релігійно-культових); 
  олюдненість християнських уявлень про Бога і його стосунки з людьми, які робили релігію душевно близькою і органічною людям різного соціального, етнічного, мовного походження.  p> Але чому свій вибір світової релігії політики, державні діячі, воїни, торговці Русі зупинили саме на східної гілки християнства, що розвивалася в сусідній Візантії і отримала згодом ім'я "православ'я" на противагу західному християнству - "католицтва"? 
 Причини прийняття східного християнства 
 Сам культурно-історичний вибір давньоруським суспільством як державної релігії саме східного християнства був продиктований не тільки державно-політичної мудрістю князя Володимира і тих верств ранньофеодального суспільства у східних слов'ян, які він представляв у своїй політиці, а й потенційної "Схильністю" давньої східнослов'янської культури саме до такому, а не іншому вибором. 
  Літопис не містить переконливою мотивації саме цього рішення.  Очевидно, в глибині здійсненого Руссю культурно-історичного вибору укладено кілька різних, хоча і тісно пов'язаних мотивів ухвалення потрібного на тому етапі для Русі рішення, і жодного з них не слід відкидати, прагнучи розглядати їх у сукупності, у єдності. 
  Мотив 1.  На першому плані мотивації була територіальна близькість Візантії як культурного, релігійного і політичного центру, з давніх пір відчувається Руссю як важливий фактор свого історичного розвитку (що пр...