ів є актуальними.
Однак виховний вплив видатного мислителя не визначається і не обмежується тільки ступенем актуальності його педагогічних поглядів. Ми переконані, що важливіше усвідомити глибинну природу цього впливу, виходячи з розуміння світоглядних цілей самого В. В. Розанова.
В. В. Розанов настільки індивідуальний, що, погодившись з загальнолюдськими ідеалами, під чому вистражданими тисячолітньої російською історією, шукав шляхи морального і духовного оздоровлення всег Виходячи зі свого педагогічного досвіду, В. В. Розанов вперше, може бути, в розробки філософії освіти та виховання. p> Відомо, що в той час велися педагогічні пошуки реформ і перетворень російської школи. І В. В. Розанова належить заслуга в тому, що він одним із перших помітив принципові причини застою в розвитку вітчизняної школи: її несамостійність, копіювання, копіювання помилкових європейських традицій і, головне, непомірний тиск на неї російських державних указів. p> Мета даної роботи:
В· вивчити літературу;
В· познайомитися з життям і діяльністю В. В. Розанова; його
В· поглядами; p> В· познайомитися з освітньою політикою Росії в 60 - 90 роки XIX століття;
В· дізнатися ставлення В. В. Розанова до системи освіти кінця XIX в.; p> В· вивчити ідеї, що визначають напрям і характер перетворень у педагогіці.
Глава I. "Найцікавіший людина російської сучасності"
В
1.1. Основні етапи життя і діяльності В. В. Розанова
Василь Васильович Розанов народився в 1856 році в Ветлузі Костромської губернії в сім'ї чиновника лісового відомства. Батько його помер незабаром після переїзду сім'ї до Костроми, коли хлопчикові було три роки. На руках матері залишалося семеро дітей. Після її смерті з 14-річного віку майбутній письменник виховувався в сім'ї старшого брата Миколи, який викладав у гімназіях Симбірська і Нижнього Новгорода.
У 1878 році Розанов визначається з історико-філологічний факультет Московського університету, стає стипендіатом А. С. Хомякова. Особливо запам'яталися йому лекції В. О. Ключевського, який після смерті в 1879 році С. М. Соловйова став читати курс російської історії. Юного Розанова дуже вражало словесне майстерність історика. В«Нічого подібного я не чув ні перш, ні потім ... - згадував він. - Мова, їм виголошену, без поправок, без коректури, без В«перегляду автораВ» - можна було поміщати куди завгодно: все було скінчено і завершено, оброблено последнею обробкою В». p> В університетські роки - в результаті В«вічної задуміВ», мрії, що переходить у несвідоме В«внутрішнє щастяВ», - у душі юнака стався перелом. В автобіографії він писав: В«Вже з I курсу університету я перестав бути безбожником і, не перебільшуючи, скажу: Бог оселився в мені. З того часу і до цього, які б не були мої ставлення до церкви (змінилися абсолютно з 1896-97 рр..), що б я не робив, що б не говорив або писав, прямо або особливо побічно я говорив і думав, власне, тільки про Бога: так що він зайняв всього мене, без будь-якого залишку, в той же час якось залишивши думка вільною і енергійно щодо інших тем В».
На початку 1881 Розанов обвінчався з Аполлінарією Суслової, емансипованої жінкою, відомою в письменницькому середовищі. p> Поліна, будучи на 16 років старша за чоловіка, створила йому в Брянську, де він викладав в прогімназії після університету, життя В«болісну, нестерпну В».
За чотири роки життя в Брянську Розанов написав книгу В«Про розумінні. Досвід дослідження природи, меж і внутрішньої будови науки як цілісного знання В», в основі якої лежить ідея В«живого зростанняВ». Вона писалася на єдиному диханні, без поправок. В«Звичайно це бувало так, - згадував він через 30 років. - Вранці, в В«ЯсністьВ», ковтнувши чаю, я відкривав товсту рукопис, де скінчив вчора. Вид її і що В«ось скільки вже зробленоВ» - приводив мене в радість. Цю радість я і В«Піддягаємо на голкуВ» письменства В». p> Цю роботу Розанов вважав визначальною для всього свого світогляду, як вираз В«призначенняВ» та В«мети життя.
Переїхавши після розриву з А. П. Суслової в Єлець, Розанов з осені 1887 став викладати в місцевій гімназії і разом з учителем грецького мови П. Д. Первова взявся за переклад В«МетафізикиВ» Аристотеля. Печальна доля цього перекладу, перші п'ять книг якого друкувалися в В«Журналі Міністерства народної освіти В»протягом 1890-1895 років. Чверть століття потому Розанов згадував: В«Раптом два вчителі в Єльці переводять перші п'ять книг В«МетафізикиВ». За природному слід було б очікувати, що міністр освіти пише власноручне і підбадьорююче лист перекладачам, кажучи - В«продовжуйте! Не втомлюйтеся! В». Професора філософії з Казані, з Москви, з Одеси та Києва запитують: В«Як? що? далеко Чи перевели? В»Глазунов і Карбасніков надсилають агентів в Єлець, які намагаються перекупити один у одного право 1-го видання ... Ось як було б в Іспанії при Аверроеса. Але не ...
