подарські угіддя, і перш за все рілля, служать не тільки сферою життєвого простору і середовищем проживання людей, а й основним джерелом продовольства для зростаючого населення, кормів для тваринництва, сировини для переробної промисловості, а їх раціональне та ефективне використання забезпечує продовольчу безпеку і незалежність держав, зайнятість і підтримка традиційного укладу життя сільського населення, створює умови для стабільного розвитку і підвищення стійкості економіки.
До того ж деякі види сільськогосподарської продукції можуть бути використані як альтернативні джерела палива (біопаливо), що особливо важливо в умовах нестачі енергетичних ресурсів і підвищує цінність сільськогосподарських земель.
Враховуючи відбуваються в усьому світі процеси деградації грунтів, опустелювання земель, вилучення угідь для несільськогосподарських цілей, що відбуваються на тлі посилюються стихійних лих (повеней, лісових пожеж, тайфунів та ін), охорона сільськогосподарських угідь, відтворення грунтового родючості є найважливішими завданнями в галузі екології та захисту навколишнього природного середовища.
У всьому світі вже давно виникло розуміння того, що сільськогосподарські угіддя не можуть безконтрольно вилучатися і використовуватися для розвитку населених пунктів, промислових, транспортних, енергетичних та інших несільськогосподарських цілей, а їх надання із зміною цільового призначення, правового режиму і дозволеного використання пов'язане зі значними витратами, що забезпечують відновлення сільськогосподарського потенціалу території, відшкодування збитків, втрат та упущеної вигоди сільськогосподарським землевласникам та землекористувачам.
Виконання даних вимог і умов забезпечується створенням в державах системи управління земельними ресурсами, яка обов'язково включає в себе наступні функції: облік земель, планування розвитку землекористування, організацію раціонального використання земель та їх охорони, земельний контроль. Дані функції реалізуються в системі землеустрою, охоплюють всі землі, незалежно від форми власності, виду (категорії, угіддя) та приладдя господарюючим суб'єктам. При цьому система землевпорядних заходів функціонально, технологічно і ієрархічно ув'язується з проведенням земельного кадастру (кадастру нерухомості), оцінки землі для оподаткування (державної кадастрової оцінки) і моніторингу землі.
Модель державного регулювання землекористування, реалізована в даний час, наприклад, в країнах Європейського Союзу, була побудована на основі використання досвіду державного регулювання проведення землеустрою в колишньому СРСР. В її основі лежать директиви Європейського Союзу в галузі розвитку землекористування, національні (федеральні) плани (програми) використання і охорони земель, регіональні та місцеві комплексні плани (програми) розвитку землекористування та проекти землеустрою.
Жодна дія, пов'язане з наданням, вилученням, перерозподілом або організацією використання земельних ділянок, там не здійснюється без проекту землеустрою.
При цьому планування використання та охорони земель в зарубіжних країнах поділяється на два основних види: просторове (територіальне) і міське.
Просторове (територіальне) планування не є сферою містобудівної діяльності, воно здійснюється землевпорядними організаціями і вирішує питання влаштуванн...