оказано, що залежно від переведення (у широкому сенсі цього слова - під перекладом в даному випадку маються на увазі не тільки слова, фрази і пропозиції, а й жести, міміка, їх тлумачення, тлумачення поведінки - так звана атрибуція, і пр. ) між представниками різних культур може виникати повне нерозуміння (відсутність чого-небудь загального) або розуміння. Проміжним варіантом буде пошук того, що може об'єднати дві сторони [6]. У культурній антропології виділяють кілька видів міжкультурних конфліктів [1]. Конфлікти між:
різними етнічними групами та їх культурами (наприклад, між вірменами і азербайджанцями, грузинами і осетинами);
релігійними групами, представниками різних релігій (наприклад, між християнами-коптами і рештою єгиптянами, що сповідують мусульманську віру);
поколіннями і носіями різних субкультур (проблеми «батьків і дітей», «міста і села» тощо);
традиціями і новаціями в культурі;
різними лінгвокультурного спільноти та їх окремими представниками (наприклад, «погано» по-українськи - «погано», в той час як в російській мові це два різних слова з самостійним, хоча і схожим, сенсом. Українець, який побажав м'яко висловити своє незадоволення з якого-небудь питання, швидше за все, викличе у російського, який знає мови сусідньої країни, негативну реакцію).
У процесі спілкування з представниками інших культур причинами напруженості і конфлікту дуже часто бувають помилки в поясненні поведінки партнерів. Міжкультурні контакти увазі, що між партнерами існує чіткий поділ ролей, і кожен суб'єкт виконує ролі, приписані рідна чи іноземної (залежно від того, в яку країну потрапив чоловік) культурою, норми поведінки. В основному ролі поділяються на господарів, гостей і чужинців. Останню категорію людей іменують так: прибулець, іммігрант, чужоземець, біженець.
Часто такі люди допускають помилки тільки тому, що незнайомі з нормами і правилами ритуальної комунікації в іншій країні. Ритуальна комунікація в різних суспільствах не одна й та ж. Вона включає не тільки вербальну (словесну), але і невербальну (артикуляція і жести) інформацію. Невербальні засоби спілкування також можуть різнитися (рис. 2).
Рис. 2. Види невербальних засобів спілкування
Жести культурно обумовлені. У кожній країні вони різні. Нам може здаватися, що співрозмовник проявляє до нас ворожість, в той час як він просто намагається висловити своє схвалення. Наприклад, на Тибеті для цього висовують мову! Чи варто говорити, що такий жест без попереднього тлумачення гідом туристичної групи викличе у представників нашої країни в кращому разі подив.
У Новій Гвінеї вказують на предмет очима і не розуміють вказівки, коли воно робиться рукою. Болгари заявляють про свою згоду, хитаючи головою з боку в бік, тобто рухом, яким у Європі та Америці користуються для вираження заперечення. А адже це дуже важливі моменти, без знання яких неможливо побудувати коректний і грамотний розмова! Ми думаємо, що співрозмовник зрозумів нас і намагаємося втлумачити йому свою наступну думку, той час як він неодмінно дивиться на нас і не розуміє, навіщо ми говоримо далі, адже він відраз...
