то слова цих мов можуть мати спільний корінь і схожу граматику. Це англійська, французька, португальська, іспанська, російська та хінді. Очевидно, що в основі цього нового, зрозумілого всім, мови лежатиме саме англійська. До того ж, останнім часом простежується тенденція до спрощення англійської мови.
У доповіді Британській раді, урядової організації, яка займається просуванням англійської культури в світі, лінгвіст Дейвід Греддол пише, що зараз англійською як рідною або як на другому найбільш знайомою мовою говорять від півмільярда до мільярда осіб. В результаті втілення плану, який він називає Світовим англійським проектом, країни повинні зрозуміти переваги англійської мови як глобального і впроваджувати його вивчення в початковій школі. Він пише, що завдяки цьому «протягом десяти років з'являться два мільярди англомовних людей» [2]. Але визнає, що правильний англійська може бути витіснена мовою тих, для кого він нерідний.
Англійська є офіційною мовою в 45 країнах. Але не всі говорять на ньому, навіть там, де він є офіційним. Тільки у 12% всього світу англійська є рідною мовою. Ми знаємо, що тільки 4% міжнародного спілкування відбувається між носіями мови різних англомовних країн, такими як американці й австралійці. Таким чином, 96% міжнародного спілкування англійською відбувається за участю, принаймні, одного неносителей мови.
Жан-Поль Неррьер у своєму інтерв'ю для «Радіо Свобода» поділився своєю ідеєю щодо єдиної мови для всіх: «Ідея прийшла мені в голову в 1989 році. Тоді я був віце-президентом компанії IBM / USA, відповідальним за маркетинг, багато їздив по різних країнах, часто відвідував Японію, другий за величиною ринок збуту IBM. Там я переконався, що моє спілкування з японськими колегами було набагато більш успішним, ніж моїх американських колег (ви самі, напевно, вже помітили, що англійська - не мій рідну мову). Я краще, ніж мої американські співробітники розумів японців. Мені легше було пояснюватися по-англійськи з ними, ніж з американцями. Спочатку мені здалося, що тут щось не так - адже ми всі говорили по-англійськи. І тоді я зрозумів, що ми всі говорили на відмінному від англійського англійською. На справжньому англійському, можливо, кажуть у Великобританії, в Шотландії, Ірландії, в США, але в інших країнах - на Україні, в Іспанії, в Кореї, скрізь на земній кулі - кажуть на зовсім іншому англійському, якому я дав назву «Глобіш» , глобальна англійська »[3].
У своїй книзі «Globish The World Over» Жан-Поль Неррьер пропонує використовувати для спілкування значно спрощений варіант англійської. Він вважає, що для того, щоб зрозуміти один одного, людям з різних країн зовсім не обов'язково вчити класичний англійський. Пропонується використовувати не більше 1500 слів. Тільки загальна згода між говорять може визначити - які інші слова можуть бути використані крім цих 1500 слів глобіш. Якщо хоча б одна людина не розуміє додаткового слова, його використання не рекомендується [4, стор 10]. Слова, що не входять в глобіш, замінюються конструкціями з декількох слів. Наприклад, замість того, щоб сказати «племінник», на глобіш потрібно говорити «син мого брата / сестри». Також дозволені імена і назви - (великими літерами), такі міжнародні слова, як police і pizza, технічні слова, як noun і grammar.
Ті, що говорять на глобіш повинні розуміти пасивний заставу і умовне спосіб. Але для користувачів глобіш краще створювати повідомлення в активному заставі, якщо ц...
