Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Курсовые проекты » Технологічний процес відновлення валика водяного насоса двигуна ЯМЗ-240Б

Реферат Технологічний процес відновлення валика водяного насоса двигуна ЯМЗ-240Б





gn="justify"> 2. Обгрунтування способів відновлення зношених поверхонь


Відомо, що зношені поверхні деталей можуть бути відновлені, як правило, декількома способами. Для забезпечення найкращих економічних показників у кожному конкретному випадку необхідно вибрати найбільш раціональний спосіб відновлення.

Вибір раціонального способу відновлення залежить від конструктивно - технологічних особливостей деталей (форми і розміру, матеріалу і термообробки, поверхневої твердості і шорсткості), від умов її роботи (характеру навантаження, роду та виду тертя) і величини зносу , а також від вартості відновлення.

Для обліку всіх цих факторів рекомендується послідовно користуватися трьома критеріями:

технологічним критерієм або критерієм застосовності;

критерієм довговічності;

техніко-економічним критерієм (відношенням собівартості відновлення до коефіцієнта довговічності).

Технологічний критерій враховує, з одного боку, особливості підлягають відновленню поверхонь деталей, а з іншого - технологічні можливості відповідних способів відновлення.

Розшифровка способів відновлення: НУГ - наплавлення серед вуглекислого газу, ВДН - вибродуговая наплавлення, НСФ - наплавлення під шаром флюсу, ДМ - дугова металізація, ГН - газополум'яне напилення, X - хромування електролітичне, Ж - железнение електролітичне, КП - електроконтактна приварка металевого шару, РН - ручна наплавка, ЕМ - електромеханічна обробка, РМР - обробка під ремонтний розмір, УДД - установка додаткової деталі.

На підставі технологічних характеристик способів відновлення встановлюються можливі способи відновлення різних поверхонь деталі по технологічним критерієм. Попередньо встановлюємо, що дефекти розподільного валу можуть бути усунені наступними способами:

. Дефект 1 (Пошкодження різьби) - наплавка вібро-дугова ВДН, наплавлення серед СО 2 НУГ, ручна наплавка РН, обробка під ремонтний розмір РМР.

. Дефект 2 (Знос поверхні під крильчатку) - наплавка вібро-дугова ВДН, наплавлення серед СО 2 НУГ, ручна наплавка РН.

1. Дефект 3 (Знос поверхні під підшипник) - наплавка вібро-дугова ВДН, наплавлення серед СО 2 НУГ, ручна наплавка РН.

Для подальшого скорочення кількості можливих способів відновлення використовують критерій довговічності, відповідно до якого відбирають для подальшого аналізу тільки ті з них, які забезпечують міжремонтний ресурс відновленої поверхні деталі не нижче мінімально допустимого.

При виборі раціонального методу відновлення за критерієм довговічності зазвичай користуються коефіцієнтом довговічності К д, який визначається з виразу:



де Тв - ресурс відновленої поверхні деталі;

Тн - ресурс однойменної поверхні нової деталі.

У загальному випадку коефіцієнт довговічності Кд є функцією трьох змінних:


Кд=f (Кі, Кв, КСЦ),


де Кі - коефіцієнт зносостійкості;

Кв - коефіцієнт витривалості;

КСЦ - коефіцієнт сцепляемости.

Чисельні значення коефіцієнтів - аргументів визначаються на підставі стендових і експлуатаційних випробувань нових і відновлених деталей. Коефіцієнт довговічності чисельно приймається рівним значенню того коефіцієнта, який має найменшу величину.

При виборі способів відновлення стосовно до деталей, що не зазнають в процесі роботи значних динамічних і знакозмінних навантажень, чисельне значення коефіцієнта довговічності визначається тільки чисельним значенням коефіцієнта зносостійкості.

У таблиці 1 наведені приблизні значення коефіцієнтів зносостійкості, витривалості і сцепляемости, визначені за результатами досліджень для найбільш поширених методів відновлення.

З числа способів, відібраних за технологічним критерієм, до подальшого аналізу приймаються ті, які забезпечують коефіцієнт довговічності відновлених поверхонь не менше 0,8.

Визначення коефіцієнта довговічності Кд за формулою:

1. Дефект 1 (Пошкодження різьби):

- ВДН: До д=f (0,85; 0,62; 1,0)=0,85;

НУГ: До д=f (0,85; 0,95; 1,0)=0,85;

- РН: До д=f (0,9; 0,8; 1,0)=0,9;

РМР: До д=f (1,0; 1,0; 1,0)=1,0.

. Дефект 2 (Знос поверхні під крильчатку):

ВДН: До д=f (0,85; 0,62; 1,0)=0,85;

НУГ: До д=f (0,85; 0,95; 1,0)=0,85;

- РН: До д=f (0,9; 0,8; 1,0)=0,9

3 Дефект 3 (Знос поверхні під підшипник):

- ВДН: До д=f (0,85; 0,62; 1,...


Назад | сторінка 2 з 7 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Техніко-економічне обгрунтування технологічного процесу відновлення різьбов ...
  • Реферат на тему: Відновлення поверхні під підшипник
  • Реферат на тему: Технологічний процес відновлення гільзи циліндра двигуна ВАЗ-2123 з обсягом ...
  • Реферат на тему: Розробка технології відновлення зношених рольгангів. Машини безперервного ...
  • Реферат на тему: Підвищення довговічності деталей, що піддаються зносу