зом ляльки в пансіоні грали. Парасковія Іванівна замахала руками. p> - Вже так і знала! Вічно про пансіон почнете, коли дорікати збираєтеся, - виверт ваша. А по-моєму, одне красномовство. Терпіти не можу цього вашого пансіону. p> - Ти, здається, занадто вже в поганому розташуванні приїхала; що твої ноги? Ось тобі каву несуть, милості просимо, слухай і не сердься.
- Матінка, Варвара Петрівна, ви зі мною точно з маленькою дівчинкою. Не хочу я кофею, ось! p> І вона задірчіво махнула рукою піднос їй кофей лузі. (Від кофею, втім, і інші відмовилися, крім мене Маврикія Миколайовича. Степан Трохимович взяв було, але відставив чашку на стіл. Мар'ї Тимофіївні хоч і дуже хотілося взяти іншу чашку, вона вже й руку простягнула, але одумалася і чинно відмовилася, мабуть задоволена за це собою.)
Варвара Петрівна криво посміхнулася.
- Знаєш що, друже мій Парасковія Іванівна, ти, вірно знову що-небудь уявила собі, з тим увійшла сюди. Ти всю життя одним уявою жила. Ти ось про пансіон розлютилася; а пам'ятаєш, як ти приїхала і весь клас запевнила, що за тебе гусар Шабликін посватався, і як мадам Лебур тебе тут же викрила у брехні. Адже ти й не брехала, просто навоображала собі для втіхи. Ну, кажи: з чим ти тепер? Що ще уявила, ніж незадоволена?
- А ви в пансіоні в попа закохалися, що закон Божий викладав, - ось вам, коли досі в вас така злопам'ятність, - ха-ха-ха!
Вона жовчно розреготалася і раскашлялся.
- А-а, ти не забула про попа ... - Ненависно глянула на неї Варвара Петрівна.
Обличчя її позеленіло. Парасковія Іванівна раптом виструнчилася. p> - Мені, матінка, тепер не до сміху; навіщо ви мою дочку при всьому місті в ваш скандал замішали, от навіщо я приїхала! В»
Зміст діалогу гранично наближене до життя: дві подруги дитинства висловлюють один одному все накопичилися за довгий період знайомства претензії, згадують найбільш неприємні епізоди з життя опонента. Синтаксично репліки в основному носять закінчений характер. Емоції б'ють через край, що виражено за допомогою безлічі окличних і питальних пропозицій, але авторських ремарок не так багато, тому що ситуація близька і зрозуміла читачеві.
Висновок
Діалогічна мова займає значне місце як в тексті, так і в ідейному змісті роману Ф.М. Достоєвського В«БісиВ». Діалог характеризується напруженим темпом, який досягається швидкою, стрімкою зміною однієї незакінченої репліки інший. К. Мегаева називає мову діалогів у романах Достоєвського В«надламанихВ». Частим є цитування персонажами фрагментів попередніх діалогів.
Найбільш часто Достоєвський вживає такі типи діалогів: діалог-пояснення, діалог-допит, діалог-двобій; рідше за інших вживаються змішаний діалог, діалог повного взаємного розуміння, діалог-сварка. Такий розподіл пов'язано з ідеологічним характером роману В«БісиВ». Головним завданням автора є опис ідейної атмосфери епохи. Тому він частіше В«змушуєВ» геро...
