и творчості письменника. Серед перекладачів Е. Хемінгуея можна назвати В. Топер (В«ФієстаВ», В«НепереможенийВ»), Є. Романову, Є. Калашникову (В«Прощавай, зброє!"), Є. Голишеву, Б. Ізакова та багатьох інших.
.3 Переклади Е. Хемінгуея А. Вознесенським
Поетична творчість Е. Хемінгуея практично незнайоме радянському читачеві, хоча великий американський прозаїк починав свою творчу біографію як поет - його першими друкованими творами були два вірші, що з'явилися в травні 1922 р. в авангардистському безгонарарном журналі В«Дабл Дилер В». Перша тонка книжечка з ім'ям письменника на обкладинці, збірка В«10 віршів і 3 оповіданняВ», вийшла в 1923 р. А в знаменитому валізі, вкраденому у Хедлі Річардсон на Ліонському вокзалі в 1923 р., за свідченням самого Хемінгуея, було 30 віршованих творів. Правда, поетична активність початківця автора не викликала особливо бурхливих захоплень критики чи слухачів, у зв'язку з чим письменник пізніше помічав, що з віршами йому не щастить. Цей факт, однак, не завадив Хемінгуею надалі неодноразово звертатися до поезії у пошуках адекватної форми для вираження підвищено-емоційного ставлення до описуваного. p align="justify"> Одним з таких емоційно-напружених моментів був для письменника 1944 рр.: вартова служба в Карибському морі, очікування в Лондоні висадки американських військ у Франції і, нарешті, перші місяці безпосередньої участі в бойових операціях в Європі. Цей же рік був роком відновлення знайомства з Мері Уелш, яке переросло в глибоке щире почуття і вплинуло на всю подальшу долю Хемінгуея. Він присвячує Мері дві поеми, хронологічно відокремлені один від одного чотирма місяцями, дуже різні за змістом і настроєм. Перша поема - сповідь сумує, відірваного від друзів і улюбленої справи, самотнього у чужому місті людини, яка обережно, боячись помилитися, наближається до несподівано знайденому, все більш необхідному одному. Друга - це послання жінці, з якою назавжди пов'язане життя, коханої, вірною і розуміючою. Обидва твори розвивають одну тему і сприймаються в тісній єдності, як дві частини одного цілого. Вони були вперше опубліковані посмертно в журналі В«Атлантік МансліВ» у серпні 1965 р., з коротким передмовою Мері Хемінгуей, що пояснює обстановку та історію їх створення. p align="justify"> І буквально слідом, у вересні того ж року, в журналі В«Іноземна літератураВ» вийшов у світ переклад поем, зроблений А. Вознесенським. Перше прочитання перекладів викликало деякі сумніви - невже Е. Хемінгуей так схожий на А. Вознесенського? З'явися ці вірші в томику поета, і їх не відрізниш від споконвічно В«ВознесенськихВ». Зіставлення першотвору і перекладу перетворили інтуїтивні сумніви в об'єктивно доказові заперечення. Перш за все, порушений порядок проходження поем - перша доставлена ​​другий і навпаки. Мета цієї перестановки залишилася неясною, а збиток художньої та смислової цілісності завдано непоправної - зрушил...
