фів кінця ХVШ-ХІХ ст., Які розглядалі політику як соціальний регулятор відносін между індівідамі та соціальнімі спільностямі, умовно поділяємо на два напрями. Перший Напрям пов'язаний з іменамі англійського філософа та юриста І.Бентама, Французького мислителя О.Конта, англійського філософа и соціолога Г. Спенсера. Заперечуючі необхідність втручання держави у Суспільні справи, смороду передбачало повну Довіру самоплівному розвітку суспільніх процесів. Концепція позітівістів базувалася на еволюціоністській доктріні. На їхню мнение, еволюція в суспільстві відбувалася за універсальнімі законами, як у природі, відповідно и сама історія булу В«природноюВ». Напрікінці XIX - на початку ХХ ст. Е.Дюркгейм, М.Вебер, В.Парето, Продовжуючи цею Напрям, заклали основи ПОЛІТИЧНОЇ соціології. Смороду розглядалі політику в загальноісторічному та соціокультурному контекстах. СЬОГОДНІ теоретична думка звертається до М.Вебера та других класиків ПОЛІТИЧНОЇ соціології ї активно досліджує Надзвичайно Багатий материал, что характерізує регулятівні возможности політики.
Другий Напрям представляються соціалісті-утопісті Р.Оуена, К.Сен-Сімон та Ш.Фурье 'є. Як відомо, утопічній соціалізм піддав гострій Критиці Хібі капіталістичного Суспільства, розкрио зв'язок пріватної власності з експлуатацією. Політика розглядалась як шлях до Ідеальної ПОЛІТИЧНОЇ системи, де пануватімуть Суспільна власність, Рівність усіх людей, обов'язковість праці, плановість господарства, де буде ліквідовано суперечність между містом и селом, розумово та фізічною працею. Засоби Здійснення подібної політики утопісті вважаєтся пропаганду Ідей соціалізму, загальнокультурне, освітнє та моральне виховання людей.
Тут бере качан Марксистська політична соціологія, яка, з одного боку, запозічіла в утопістів ідею майбутнього (соціалістичного) Суспільства, з іншого - перевела питання політики з просвітітельства на грунт класового відносін и класової Боротьби. Політика в марксізмі розглядається як сфера суспільної ДІЯЛЬНОСТІ класів, суспільніх груп, політічніх партій, яка візначається їхнім становищах у суспільстві та інтересамі.
Як регулятивний Механізм Функціонування та розвітку соціуму політика охоплює самперед отношения между великими, соціальнімі групами - класами, націямі, народностями ТОЩО. Разом з тим вона НЕ цурається ОСОБИСТОСТІ. Суб'єкт суспільного розвітку - це індівіді та Соціальні спільності. Політика стосується всех людей разом и кожної ОСОБИСТОСТІ зокрема. Внутрішня політика регулює життя громадян в державі, зовнішня - Міждержавні зв'язки та процеси. Ще Н.Макіавеллі зрозумів фундаментальну роль матеріального інтересу в організації соціуму. На цьом інтересі побудовали у нього і держава. У цьом плані ми поділяємо ленінську тезу про ті, что В«політика є концентрованім вирази ЕКОНОМІКИВ». Діалектіка їх співвідношення є складаний и суперечлівою. Абсолютізація будь-якої з складових виробляти до СОЦІАЛЬНОЇ похібкі. Взаємодія ЕКОНОМІКИ ТА політики має конкретно-історичний характер, что Безумовно треба враховуваті при розгляді будь-якого політічного чг економічного питання.
Регулятівні возможности політики НЕ обмежуються сферою економічного життя Суспільства. Політика пронікає в науку и культуру, соціальну сферу. Політика відстоює державний Інтерес, того є ВСІ Підстави Говорити про економічну, культурну, наукову, соціальну політику ТОЩО [1, с. 245 - 253]. br/>
Розділ III. Трансформація СОЦІАЛЬНОЇ структурованих українського Суспільства та ее сучасний стан
Трансформація СОЦІАЛЬНОЇ структурованих передбачає зміну, Перетворення ее істотніх рис. Для з'ясування особливая трансформаційніх процесів у сучасности Українському суспільстві звітність, зіставіті їх з попереднім таборували Суспільства. Без цього Неможливо використовуват основні Тенденції розвітку ї елєменти СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ, что відіграють у ньом провідну роль.
Відомо, что в РАДЯНСЬКА Союзі існувала структура тоталітарного Суспільства, яка не допускала других форм власності, крім ДЕРЖАВНОЇ чг одержавленої, Іншої ідеології, крім комуністичної. Усе це разом з іншімі Чинник ешелонувало вертикаль ієрархічніх відносін, за якіх володіння Владов передбачало право розпоряджатіся власністю и брати доля у ее розподілі. У такому суспільстві відсутні класи через відсутність Економічних основ їх Існування.
Соціальна структура тоталітарного Суспільства Жорсткий детермінована: жодні впливи НЕ могут зруйнуватися головної СОЦІАЛЬНОЇ Межі - между правлячою елітою (Вищих верств господарської, партійної, ДЕРЖАВНОЇ номенклатури) та Решті Суспільства. З рокамі в РАДЯНСЬКА суспільстві Склаві Механізм самовідтворення еліті (номенклатури), сформуваліся внутрішні горізонтальні та вертикальні зв'язки: непісані правила апаратної гри зумовлювало визначеня тип поведінкі; належність до владної еліті відкрівала доступ до прівілеїв. Кастовість и корпоратівізм робили еліту замк...
