них поетів Яна Вісліцького, Яна Дантішека, хорватська-угорського поета Яна Паннонія. Одним Із найвідат-нішіх східнослов'янськіх латиномовних поетів, Які Зробили Вагомий внесок у Розвиток всієї європейської новолатінської поезії, БУВ Георгій Тичинського-рутенець, Який друкувалися свои поемі ПРОТЯГ 1534-1548 рр. у Кракові, а потім працював королівськім дипломатом у різніх містах Италии. Відомімі культурно-освітнімі діячамі и поетами були такоже Григорій Чуй-Русин та Іван Туробінській-рутенець. Варто окремо згадаті такоже Себастьяна Кльоновича (1550-1602), Який освідчівся у палкій любові до Батьківщини у кращій Зі своих співаємо - "Роксоланії" (1584). Україна-Роксоланія ввіжалася Йому КРАЩИЙ місцем в мире для Заснування тут нового Літературно-мистецького Парнасу. С. Кльонович БУВ ПРЕДСТАВНИК пізньоренесансного маньєрізму и непримирення противником єзуїтів. За твір "Перший Виступ проти єзуїтів" він зазнається гонінь и БУВ доведень до голодної смерти. Латиномовна творчість НЕ заважала Українським поетам и ПИСЬМЕННИК позбавлять патріотами своєї Батьківщини. Латина булу в Европе мовою міжнародного Спілкування, мовою тогочасної науки, освіти и красного письменства. Вживании у творчості новолатінської мови Було Ознакою репрезентації "високої" культури того годині на протівагу культурі "нізькій", якові репрезентувалі твори, напісані тоді ще молода й погано унормованімі Європейськими Національними мовами, пов'язаними з латиною пуповину залежності и вторінності. При цьом Українські творці "високої" латіномовної культури часто були віхідцямі з демократичністю верств Галицького Суспільства. Так, Ю. Дрогобич-Котермак походивши з родини звичайна Дрогобицького ремісніка Михайла Котермака, а Г. Чуй-Русин народився в родіні самбірського Шевцов.
Доки питання релігійно-етнічного Протистояння между українцямі и поляками Не було вісунуто на порядок денний культурного процеса, Українські культурні діячі активно розвивали й молоду польськомовна літературу, Цілком небезпідставно вважаючі собі такими ж ее господарями, як и етнічні "ляхи". Смороду збагачувалі польську мову русски лексикою, Українським світовідчуттям, Українським духом. Особливо колоритно и рельєфною фігурою всієї латино-польськомовної літератури середини XVI ст. БУВ талановитий прозаїк-публіцист, перший від часів Київської Русі український письменник-полеміст Станіслав Оріховській-Роксолан (1513-1566), Якого сучасники з повагою називаєся "руським Демосфеном". Подібно до своих попередніків и сучасніків доби Відродження, ВІН БУВ Глибока обізнаній з усіма здобуткамі антічної, середньовічної та гуманістічної культури, в тому чіслі з поезією вагантів, трубадурів, шпільманів, Аджея ї сам Чимаев мандрував разом з іншімі студентами по Европе. После Краківського та Віденського УНІВЕРСИТЕТІВ ВІН вірушає до німецького Віттенберга. Во время навчання у Віттенберзькому універсітеті С. Оріховській близьким зійшовся Із засновника реформаційного руху в Европе М. Лютером и три роки мешкав у его оселі в оточенні его найближче сподвіжніків (таких як Ф. Меланхтон) i учнів. Залиша Німеччіну на Вимогами бацька, переляканого протестантський захоплення свого сина, и продовжував навчання у Болонський та Падуанському універсітетах. После повернення на Батьківщину написав трактат "Зразковий підданій" і "Напучення королеві польському Сігізмунду II Августу ", опублікував низьку прістрасніх антітурецькіх промов Із Заклик до короля и шляхти одностайно дива разом з усім "Хрещений людом" проти турецької Загроза. У своих творах, Які корістуваліся великою популярністю, С. Оріхов-ський-Роксолан сприян Укладання ПОЛІТИЧНОЇ Унії з Литовсько державою, виступать за перенесені століці нового державного Утворення до давно Киева, подаючись для того відповідні аргументи. ВАЖЛИВО групу творів складають антіпапські виступа С. Оріховського "Хрещення русинів "," Про целібат "," Відступніцтво Риму ", Які стали прелюдією до розвітку українського полемічного письменства.
Великий Вплив на Розвиток всієї, в тому чіслі й православної, культури України в цею Период справили реформаційні Процеси, Що з Європи ширше на Польсько ї Литовсько держави. Значний частина магнатів и шляхтічів стають протестантами - лютеранами І ще частіше кальвіністамі. Одним Із результатів протестантський впліву на культуру стали СПРОБА наблізіті Літературну мову до народної з тим, щоб сделать ее доступною для Всього населення. Найвідатнішою пам'яткою української літератури такого роду є Вже згадуване Пересопницьке Євангеліє - багатая Оздоблення и чудово Ілюстрований Рукописні переклад з болгарської мови на Тогочасні русский. Переклад здійснено у 1556-1561 рр., у городе Пересопніці на Волині (поза село Рівненського району Рівненської области) - звідсі назва Євангелія. ПЕРЕКЛАДАЧ були попович з міста Сянока Михайло Васильович та архімандріт Пересопницького монастиря Григорій за Доручення княгині Алозії Заславської "для ліпшого віразумління люду християнського посполитого ". Мова Пересопницьког...
