y"> Звичайно, кількості виробленого в Ольгопільському і Балтському повітах на початку XX ст. вина - 63-87 тис. відер - було явно недостатньо для задоволення купівельного попиту, тому воно завозилося і з Бессарабської губернії. Каменська пристань діяла протягом XIX - початку XX в. Відвантажували і транспортувалося не тільки вино, але і сухофрукти. Наприклад, в 1887 р. було відправлено до 4 тис. пудів чорносливу. p align="justify"> У Придністров'ї центрами виноторгівлі були Тирасполь, Рибниця, Дубосса-ри, Рашків, куди вино надходило з місцевих плантацій і з Бессарабії. На ярмарках і базарах продавалося по кілька сотень тисяч відер. На Покровський ярмарок Тирасполь місцеві селяни і жителі Бендерського повіту привозили в бочках значна кількість червоного виноградного вина власного виробництва. Завдяки географічній близькості Бендер і Тирасполя торгівля між ними носила вже регулярний характер. Покупцями були не тільки городяни, а й сільські жителі віддалених степових пунктів. Скуповували вино і власники різних питних закладів і перекупники для відправки в більш великі центри виноторгівлі, чому сприяли акцизні умови в Подільській та Херсонській губерніях. p align="justify"> Реалізація винограду у свіжому вигляді до 90-х років, як правило, обмежувалася межами місцевого ринку через відсутність спеціального транспорту і приміщень для сезонного зберігання. У всіх містах і містечках Придністров'я на базарах і торгах, залізничних станціях, в заводських селищах і степових селах виноград (як і фрукти) в літньо-осінні місяці або продавався, або обмінювався на сільськогосподарські продукти і ремісничі товари. p align="justify"> У Кам'янці та Шабо виноград у гронах застосовувався як лікувальний засіб. Цінувався він досить високо - 3-4 руб. сріблом за пуд (у Бессарабії та Придністров'ї столові сорти продавалися за 45-65 коп. за пуд).
У 90-ті роки збільшився вивіз свіжого винограду (у спеціальних вагонах) у південно-західні губернії, Білорусію і Прибалтику. До того ж у торгівлі стали брати участь великі закордонні компанії, що реалізовували цей товар у Львові, Чернівцях, Яссах та інших містах. p align="justify"> В ході спеціалізації господарства в краї сформувалися фруктові сади з сортиментом, пристосованим до ринкового попиту. Прилучення до торгівельного землеробства поміщиків і селян-садівників обумовлювалося загальною тенденцією розвитку аграрного капіталізму. Великими центрами плодоторговлі були Бендери, Дубоссари, Тирасполь. У Кам'янці в 80-ті роки збут слив, яблук, груш та інших плодів досягав 1600 тис. пудів. Фрукти з придністровських сіл Подільської губернії реалізовуючи-лись головним чином на місцевому ринку і частково відправлялися у великі і малі міста країни - Москву, Петербург, Київ, Варшаву, Харків, Брест та ін Незважаючи на очевидні зрушення в розвитку транспорту (хоча і недостатні) та посилення ринкових зв'язків, до кінця століття в краї зберігалися істотна різниця в цінах і помітне ...