свід проведення аудиторських перевірок показує, що можна виділити наступні помилки (спотворення) при веденні обліку витрат на виробництво:
необгрунтоване завищення (заниження) величини матеріальних витрат, незавершеного виробництва, сум з оплати праці та ін.;
включення у витрати виробництва витрат, які відповідно до законодавства повинні бути віднесені на рахунок спеціальних джерел;
відсутність об'єктів калькулювання витрат;
необгрунтоване включення у витрати виробництва звітного періоду транспортних витрат, що припадають на залишок нереалізованого товару;
віднесення капітальних вкладень в основні засоби на витрати виробництва;
включення в собівартість витрат, виробничий характер яких не обгрунтований;
включення витрат до собівартість без належного документального обґрунтування і виправдувальних первинних документів;
не підтверджене документально включення амортизації нематеріальних активів в собівартість;
включення в собівартість витрат з оренди об'єктів основних засобів у фізичних осіб;
включення витрат на утримання невиробничих основних засобів в собівартість [25].
При аудиторській перевірці обліку витрат на виробництво, аудитору необхідно ознайомитися з прийнятої облікової політикою, організаційними та технологічними особливостями підприємства, типом виробництва, видами продукції, що випускається, використовуваними ресурсами.
З точки зору дотримання облікової політики аудитор повинен встановити:
незмінність обраного на початку періоду, що перевіряється методу обліку витрат, його відповідності нормативним документам;
правильність розмежування та віднесення витрат по звітних періодах;
правильність віднесення матеріальних витрат;
правильність, нарахування зносу за основними засобами;
правильність нарахування амортизації по нематеріальних активів і включення сум зносу у витрати виробництва;
обгрунтованість сум непрямих витрат і способів їх розподілу по об'єктах.
При перевірці правильності ведення обліку витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) аудитор повинен з'ясувати незмінність обраного на початку року методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції і його відповідність галузевим і організаційним особливостям підприємства.
Аудитор повинен добре знати сутність застосовуваних методів обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.
Аудитор повинен оцінити обґрунтованість застосування того чи іншого методу обліку виробничих витрат і його вплив на правильність визначення собівартості продукції.
Методика перевірки правильності віднесення витрат на собівартість продукції багато в чому залежить від застосовуваного варіанта калькулювання собівартості продукції, тобто обчислення повною або скороченою собівартості, а також від угруповання витрат на виробництво.
У методичних рекомендаціях до МСФЗ 2 «Запаси» вказується, що при плануванні, обліку і аналізі витрат, що утворюють виробничу собівартість продукції, застосовуються такі види угруповань:
) за місцем виникнення витрат (виробництво, цех, дільниця тощо.);
) за видами продукції, робіт і послуг;
) за способом віднесення на собівартість продукції.
Однак таке угрупування, на наш погляд, далеко недостатня. Витрати на виробництво в спеціальній літературі підрозділяються ще на наступні групи по:
центру відповідальності;
складом;
економічної ролі в процесі виробництва;
характером залежності від обсягу виробництва;
часу виникнення і списання на собівартість або звітних періодах;
ефективності;
видами витрат.
При перевірці обліку витрат слід переконатися в тому, наскільки добре організований облік в розрізі виробничих підрозділів (в якому цеху або на якій ділянці здійснені) і видів виробництва (основне, допоміжне) [26].
Аудитору необхідно мати на увазі, що включаються до собівартості продукції витрати сировини і матеріалів зменшуються на вартість зворотних відходів, до яких відносяться залишки переробленої сировини, матеріалів і напівфабрикатів, втратили повністю або частково споживчі якості вихідного сировини. Вони можуть бути використані у виробництві по зниженим цінами (цінами можливого використа...