Так,
загрібаючи,
воду повертає
(щоб знову упустити її!) -
весло.
Як В«такВ»? Як що? Як В«ти, світлаВ»? Чому тоді такий песимізм - В«щоб знову упустити їїВ»? Дане прикраса є не просто зайвим, що не належить оригіналу, але і шкідливим, оскільки спотворює сенс - замість світлої віри, вселяє героїнею, переклад оповідає про песимістичній впевненості в недовговічності надій. p align="justify"> У перекладі багато неточностей, що призвели до спотворення одних утворили до того, що інші залишилися нерозкритими і, отже, незрозумілими російським читачем.
Так, наприклад, В«headacheВ» - головний біль-все час називається мігренню. Вбрання А. Вознесенським слово само по собі не зовсім вдало, оскільки за ним тягнеться звична психологічна асоціація зі страждаючою від мігрені світською дамою. За словом навіть закріпився якийсь іронічний відтінок. Але, крім цього В«атомістичногоВ» міркування про окремо взятому слові В«мігреньВ», є заперечення набагато 'більш істотне: В«мігреньВ» - жіночого роду, Хемінгуей ж, підкреслено одушевляючи біль, постійно супроводжує його після поранення голови, багаторазово називає її В«heВ» - В«вінВ» - мій найкращий, вірний, нерозлучний друг.
При цьому виникає сумна паралель - два друга далеко, один - близько, і тому що він настільки вірний, не хочу його ображати і говорити, що він мене втомлює. При виборі слова В«мігреньВ» ця паралель зникає, так як з'являється інша, що підсилюється словами В«по-зраджую їй чутливийВ». p align="justify"> У перекладі неодноразово повторюється фраза В«дати вогникаВ» у різних дієслівних часи. Про її стилістичному невідповідність тону твору ми вже згадували. Але справа не тільки в переміщенні емоційних акцентів. p align="justify"> Через неточності перекладу незрозумілі і такі рядки:
В«Вся справа в практиці. Практика. Практика і практика. Це незрозуміло В». Що нез'ясовно? В«Вся справа в практиціВ» - це цілком зрозуміло. У Хемінгуея слова В«Це незрозумілоВ» стоять після такого рядка:
В«Practice make perfect make practice make perfect make practiceВ». За цим побудовою стоїть ціла епоха в житті письменника-початок 20-х років, Париж, літературний салон Гертруди Стайн і її знаменита фраза, повчати літераторів-початківців: В«Роза це троянда це трояндаВ». Через півтора десятиліття головний герой роману В«По кому подзвінВ» продемонструє повне звільнення свого творця від ранніх захоплень: В«Лукавиця це цибулина це цибулинаВ», із задоволенням вимовив Роберт Джордан і подумав В«Камінь це камінь це скеля це брила це галькаВ».
Узята сама по собі рядок В«Справа в практиці практика у справі справа в 'практиціВ» незрозуміла, вона потребує або в знанні минулого, або в поясненні, яке в даному випадку недоречно, тому автор, вибачаючись, і каже - В...
