«Всім людям я не можу цього пояснитиВ». Тобто при скрупульозному дотриманні оригіналу все стає на свої місця - за загадковою фразою слід вибачення за її нез'ясовність, в перекладі ж А. Вознесенського дійсно В«всі нез'ясовноВ». p align="justify"> Непорозуміння виникає і в середині першої строфи - автор цілком виразно говорить, починаючи поему: В«Я. .. приїхав в нове місто В». Між підметом В«яВ» і присудком В«приїхавВ» стоять шість рядків, що вміщають розгорнуті причетні обороти про бажання автора вибрати кращі слова, про необхідність великого везіння при відборі істинно необхідних фраз. Тобто, В«я в новому місті шукаю слова для свій поемиВ» - це не фігура мови, де під В«містомВ» метафорично зрозуміло В«словникВ», а цілком реальний Лондон. А. Вознесенський ж пише:
В«І губишся -
ніби йдеш по новому місту. В»
Від введення порівняльного слова В«начебтоВ» дієслово В«губишсяВ» виявляється віднесеним не до конкретної відчуттю людини в чужому місті, а до письменницької відчуттю невпевненості, розгубленості перед словом.
Прикладів подібного вільного поводження з текстом оригіналу безліч. Власне, вся поема-це один довгий приклад. Тому, мабуть, було б доцільніше назвати твір не перекладом Е. Хемінгуея, а віршами А. Вознесенського, навіяними мотивами Е. Хемінгуея. p align="justify"> Друга поема закінчена Е. Хемінгуеєм через чотири з гаком місяці після закінчення першої. Вона написана в іншому емоційному ключі і, відповідно, свідчить про зміну світосприйняття автора, викликаному його безпосередньою участю в бойових операціях американської армії, в результаті яких йому довелося бути свідком багатьох смертей. Якщо в першій поемі увага автора зосереджена на інтроспективне спогляданні власних щемливо-тужливих переживанні і спогадів, на зіставленні трьох часових планів - завидного минулого, самотнього сьогодення і смутно вимальовується майбутнього в суто особистому аспекті, то друга поема сповнена гіркоти за інших, вже вбитих і тих, хто йде і піде на смерть. Автор - один з них, і його гнівна скорботу носить особистий, на відвернений характер; проте В«любов і співчуттяВ» - слова, неодноразово повторені в поемі, перестали ставитися до кола об'єктів, безпосередньо пов'язаних з особистістю автора, вони набувають гражданственное і гуманістичне звучання, включаючи в. орбіту своєї дії всі світлі сили, що виступили на боротьбу з ворогом.
Говорячи про любов і співчуття Хемінгуей, однак, не впадає в сентиментальність і ідеалізацію оточуючих його безіменних героїв. Він говорить про жорстокі і сумних подіях просто, лаконічно, з гідністю. У поемі є рядок, дуже важлива для розуміння всієї лексичної системи твору: Today no one uses slang because clarity is of the utmost importance - В«ніхто не користується зараз сленгом, так як надзвичайно важливо виражатися ясноВ». Відповідно, вживана лексика носить нормативний характер-це, в...
