итанія Бразилія Франція Франція Італія Італія Мексика Мексика Мексика Італія Іспанія Ю. Корея Ю. Корея Ю. Корея Іспанія Індонезія Канада Канада Туреччина Туреччина Індонезія Іспанія
Проблеми країн, що розвиваються складають предмет аналізу наукового напрямку, що виник ще в 50-ті роки і відомого як Development Studies. Пошук в рамках цього напрямку шляхів соціально-економічного поступу країн Півдня, подолання ними відсталості закономірно висуває в центр дискусій таке колосально значуще і широко поширене явище, як бідність. На ранніх етапах самостійного існування нових незалежних держав масштаби бідності, різноманітність її форм, її збільшення або скорочення під впливом зовнішніх і внутрішніх умов, положення цих країн у світовому господарстві не були усвідомлені повною мірою. Лише поступово в ході теоретичних розробок і практичних досліджень стала очевидна складність феномена бідності, своєрідність його зв'язку з демографічними процесами, нелінійна залежність від темпів економічного зростання і характеру розподілу доходів на національному рівні.
У 50-60-рр бідність, як і зростання і розвиток економіки молодих держав, вимірювалася передусім техніко-економічними показниками. Її основним параметром вважався душовий дохід, зіставляються з його аналогом в індустріально розвинених економіках. Це створювало зручну основу для політичних і популістських спекуляцій в умовах протистояння на світовій арені двох блоків. Проте вже в ті десятиліття стали очевидні гігантські масштаби бідності, її стійкість і багатоваріантність в групі країн, що розвиваються. Хоча оцінки чисельності бідноти в світі були і залишаються приблизними через труднощі обліку, всі джерела сходяться на тому, що найбільша її концентрація спостерігається в Південній Азії і Африці. У сукупності в цих двох регіонах проживає понад 25% світової бідноти.
Кількісні оцінки критерію бідності були запропоновані Світовим банком, одна з довгострокових завдань якого - зниження числа бідних у країнах Півдня. Зіставлення багатьох національних рівнів споживання сприяли введенню такого широкого поширеного нині міжнародного критерію, як межа бідності. На основі обстежень в 12 країнах і перерахунків купівельної спроможності цей показник був спочатку був визначений експертами Світового банку Ченом Ш. і Равільоне М. як дохід, що дорівнює 1,08 дол в день в цінах 1993р. з урахуванням цін на місцеві товари. Більш низький дохід означає глибоку злидні. Фахівці Світового банку констатували, що за межею бідності в світі знаходяться 986 млн. чоловік. У зв'язку з нестійкістю курсу долара межа бідності була піднята до 1,15 потім до 1,25 дол, встановлена ??і її верхня межа - 2 дол на день. Критики цього показника відзначають, що межа бідності, виражена тільки через дохід, не відображає справжній стан будинків. Азіатський банк розвитку пропонує вважати бідними тих, чий дохід нижче певного рівня доходу в конкретній країні. У результаті межа бідності та її предметне наповнення істотно розрізняються в різних групах країн.
У 2010р. був опублікований 20-й, ювілейний доповідь ПРООН «Реальне багатство народів: шляхи до розвитку людини». Назва відображає основну тематику розробок цієї міжнародної організації, в центрі уваги якої незмінно перебувають фактори, що сприяють розвитку людського капіталу. Принципово новим стало використання в доповіді багатовимірного індексу бідності (МІБ), який, на думку ф...