жання позбутися від цих суб'єктивно неприємних станів за допомогою різних адиктивних речовин, наприклад алкоголю;
в) непрогнозовані емоційні реакції. У даному випадку мова йде про батьків, схильних до несподіваних змін настрою і ставлення до дітей. Зміна ставлення обумовлено внутрішнім станом батьків, особливостями їх особистості. Неможливість прогнозувати такі зміни має негативний вплив на дітей, які не знають, чого слід очікувати від батьків вранці, після приходу зі школи, прогулянки. За одне і те ж можна бути покараним і приголубленим. Діти відчувають себе невпевнено, вони не відчувають батьківської любові. Поступово невпевненість у собі стає рисою характеру і надалі проектується на відносини з іншими людьми, які сприймаються на основі звичної батьківської моделі. В результаті - конфліктні міжособистісні відносини, невіра у стабільність дружби, шлюбу і т.д. Таким чином, деструктивна поведінка, розвинулась у сім'ях з вираженими непрогнозованими емоційними реакціями, емоційною нестабільністю, може носити різний характер, проте у багатьох випадках легко поєднується з адиктивних поведінкою;
г) гипоопека - недостатня увага до дітей. Адиктивна поведінка формується в неблагополучних, неповних сім'ях, особливо в таких, де батько, мати або обоє батьків страждають алкоголізмом, наркоманією. Діти надані самим собі, нерідко вони не забезпечені навіть найнеобхіднішим. Недостатня опіка може поєднуватися зі скандалами, бійками між батьками, побиттям дітей. Діти бояться перебувати вдома, краще проводити час у вуличних компаніях. Характерно раннє знайомство з алкоголем або іншими легкодоступними речовинами, змінюють психічний стан (бензин, ацетон).
Недостатня опіка у вираженій формі затримує розвиток особистості, не формується духовна сфера дитини, її інтереси виявляються вкрай обмеженими. У підлітковому віці з'являється почуття внутрішньої порожнечі, слабо розвинена воля. На цьому тлі адиктивна поведінка сприймається як привабливе, що вабить незвичайними можливостями, зокрема зустрічами з новими знайомими, які сприймаються як сильні й цікаві особистості, «які вміють жити». Часто ними виявляються особи з адиктивних поведінкою. Контакти з ними зводяться до прагнення «добре провести час», отримати короткочасне задоволення, піти від реальності.
Можна стверджувати, що будь-яка аддиктивна сім'я містить в собі структуру со-залежності. У спрощеному вигляді це виглядає таким чином: якщо батько аддікт, мати виявляє со-залежність з батьком. У такій структурі мати не в змозі піклуватися про дітей, так як цілком фіксована на проблемах батька. Діти або стають аддикта, або проявляють со-залежність з батьком поряд з матір'ю.
Наявність такої залежності знаходить несподіване вираз на наступному етапі, коли діти адиктів стають дорослими і влаштовують своє сімейне життя. Виявляється, що вони часто одружуються або виходять заміж за осіб з адиктивних поведінкою. Про це свідчать дані статистики в різних європейських країнах, США, Канаді. Більш того, фахівці в області епідеміології алкоголізму добре знають, що непитущі жінки з алкогольних сімей, що вийшли заміж за осіб, які страждають алкоголізмом, після розлучення, пов'язаного з алкогольними проблемами в сім'ї, в багатьох випадках повторно виходять заміж за алкогольних адиктів. Симпатія до них була, очевидно, пов'язана з набутою роллю со-залежності по відношенню до адикт...