ьо обгрунтованими, не завжди дозволяючи точно і об'єктивно відображати витрати в собівартості послуг, і тому їх дотримання може не забезпечувати отримання достовірної інформації. Те ж саме відноситься до витрат послуг допоміжних і обслуговуючих виробництв, що відносяться на собівартість послуг. В умовах внутрішньогосподарського розрахунку виробництво послуг, також як і послуги допоміжних, обслуговуючих виробництв, що включаються в собівартість послуг інших галузей повинні припускати отримання прибутку. В іншому випадку дані фінансових результатів будуть давати недостовірну інформацію окремо по кожному виду виробництв. У всіх цих, а також інших випадках, інформація про собівартість, прибули спотворюється, а показники, необхідні для прийняття економічних та управлінських рішень, стають недостовірними. Тому й самі діючі нормативні та методичні положення з обліку витрат і калькулювання собівартості послуг повинні бути предметом аудиторського контролю. Тим більше в такому контролі потребують варіанти облікової політики, обрані самим підприємством, а також прийоми і методи, висунуті самими бухгалтерами відповідно до їх правом на професійне судження. Формальне дотримання норм не гарантує правильності та достовірності відображення всіх господарських операцій з обліку витрат і калькулювання собівартості послуг та їх достатню змістовність з погляду інформаційних запитів користувачів, тому ототожнення достовірності з приписами нормативних актів не є коректним [37].
Достовірної та повною інформацією пропонується вважати дані обліку та звітності, сформовані не просто відповідно до вимог нормативних документів бухгалтерського обліку та звітності, а також інших сфер регулювання, а відповідно з економічним змістом господарських операцій та реальним станом об'єктів обліку з критичною оцінкою обгрунтованості застосовуваних положень чинного нормативного регулювання та професійного судження бухгалтера.
У зв'язку з цим пропонується змінити підходи до оцінки достовірності інформації про витрати та собівартості послуг залежно від виду аудиту, цілі і поставлених завдань. У разі проведення аудиту на відповідність оцінку достовірності показників витрат і собівартості послуг пропонується проводити, акцентуючи увагу на юридичній стороні справи, оскільки метою аудиту в цьому випадку є перевірка дотримання в організації тих специфічних процедур або правил, які їй задані. У разі проведення операційного аудиту достовірність даних обліку витрат і собівартості послуг пропонується оцінювати з погляду її відповідності економічним змістом господарських операцій, відповідальному вимогам повноти, об'єктивності, адекватності, реальності і забезпечує можливість користувачам приймати обгрунтовані управлінські рішення.
Таким чином, аудитори, контролюючи постановку бухгалтерського обліку, оцінюючи правильність обраних методів обліку, аналізуючи обґрунтованість застосування професійного судження, перевіряючи справедливість вимог нормативного регулювання, можуть в найкоротші терміни не тільки поліпшити стан обліку в організаціях, сприяти підвищенню ефективності виробництва, а й сприяти прийняттю адекватних, відповідальних інформаційним запитам користувачів і враховують галузеві особливості виробництв, правил, положень, стандартів та методичних рекомендацій. Тоді аудит буде виступати не тільки інструментом вимірювання достовірності звітних показників, а й засобом її підвищення [38].
При аудиті витрат і собівартості продукції вивченню піддається виробничий цикл, основною метою якого є перетворення ресурсів (матеріалів, праці та накладних витрат) в кінцевий продукт. На практиці об'єкти аудиторської перевірки зазвичай виділяються по структурі балансу та/або прийнятої в організації системі обліку. Однак таке виділення об'єктів звужує і обмежує аудит при вивченні господарської діяльності суб'єкта.
Тому об'єкти аудиту пропонується виділяти не тільки за даними бухгалтерського обліку та звітності, але також і по циклах господарських операцій. Структура циклів господарських операцій відповідає системному характером і основним взаємозв'язкам бухгалтерського обліку та господарських процесів, що дозволяє оптимальним чином співвідносити об'єкти аудиту з об'єктами бухгалтерського обліку.
В якості об'єктів аудиту пропонується виділяти не тільки види (статті) витрат, види послуг, види робіт, незавершене виробництво, але також технологічні процеси, переділи і фази виробництва послуг. Справа в тому, що кожне підприємство в межах навіть однієї галузі має суттєві особливості в технології та організації виробництва, що повинно враховуватися при аудиті витрат і собівартості послуг.
З метою здійснення більш глибокого аудиту витрат в роботі розроблені форми документів, що дозволяють аудиторам контролювати витрати по технологічних процесах і фазам виробництва, порівнюючи їх величину ...