ьки на грец., Але і на ін. Мовах (євр., Арам. ), то домінування в Церкві грекоговорящіх християн з язичників могло зробити подальше збереження текстів на цих мовах зайвим). Разом з тим саме широке поширення християнства, чисельний зростання громад, необхідність у однакової і несуперечливої ??проповіді, а також поступовий відхід з життя першого покоління християн (найближчих учнів Христових) могли послужити поштовхом до збирання й записи сохранявшихся усно переказів про земне служіння і словах Ісуса Христа.
Оскільки найбільшою довірою в античному світі користувалися саме усні свідчення очевидців, що вважалися одним з основних історичних джерел, природно припустити, що бажали скласти письмові оповіді про Ісуса Христа мали спиратися в першу чергу на розповіді когось із апостолів (пор .: Лк 1. 2, де йдеться про використання свідчень очевидців, не всіх, але «служителів Слова»; про це ж говорить мч. Іустин, називаючи Євангелія «спогадами апостолів» - Iust. Martyr. I Apol. 66. 3 та ін.).
Унікальність ситуації полягає в тому, що в античній літературі немає аналогів такої близькості або текстологічної залежності оповідань один від одного (напр., твори про Сократа, написані різними авторами, об'єднує лише головна дійова особа; ср, однак, пролог до «Походу Олександра» Флавія Арріана: «Я передаю, як цілком достовірні, ті відомості про Олександра, сина Філіпа, які однаково повідомляють і Птолемей, син Лага, і Арістовул, син Арістовул. У тих випадках, коли вони між собою не згодні, я вибирав те, що мені здавалося більш достовірним і заслуговуючим згадки »- Arrian. Anab. Prol.).» (1)
3. Церковна традиція в питанні походження Євангелій
Церковна традиція ніколи не розглядала навіть ймовірності існування письмових текстів про Ісуса Христа, які могли б послужити джерелом синоптичних Євангелій, зважаючи Богооткровенность характеру Євангелій. Св. Отцям також була чужа ідея подальшого редагування тексту Євангелій, нехай навіть самими євангелістами.
Першим і найбільш важливим свідченням походження Євангелій є пролог в Євангелії від Луки (Лк 1: 1-4), в якому стверджується, що до часу написання цього Євангелія багато хто вже почав складати свої розповіді. «Судячи з того, що євангеліст використовував дієслово ??????? , Що володіє негативними конотаціями (це відзначалося вже Оригеном - Orig. Hom. In Luс. Prol.), Можливо, він мав на увазі не ін. Канонічні Євангелія, а якісь апокрифічні тексти »(1).
У 1-й пол. II ст. Святий Папій (згідно Іринею Ліонському, учень Іоанна Богослова) записав відомі йому дані про походження Євангелій (фрагменти його твори збереглися в «Церковній історії» Євсевія Кесарійського). «Починаючи з XIX ст. в библеистике була поширена думка, що під логіямі Папій мав на увазі якусь початкову форму передачі вчення Ісуса Христа - усні чи письмові зборів Його слів, висловів, притчею. Можливо, подібне зібрання лягло в основу апокрифічного «Євангелія Фоми». Однак, в класичному грец. мовою? ? ??? зазвичай називалися оракули (напр., Аполлона в Дельфах; ср .: Діян 7. 38 про Мойсея; Рим 3. 1-2). Робити висновок про жанрі і характері євангельського тексту, відомого Папію, лише на підставі одного слова не представляється можливим, тим більше що в ранньохристиянських текстах в якості технічного терміна частіше використовується слово? ? ??? (1 Фес 4. 15; Деян 20. 35; Clem. Rom. Ep. I ad Cor. 13. 1, 3; Об'явл 22. 6; Didache. 1. 2-3a) »(1).
«Оскільки Ієраполь був тісно пов'язаний з Ефесом, Папій, ймовірно, повинен був насамперед читати Євангеліє від Іоанна. Однак його він ніде прямо не згадує. У збережених фрагментах мова йде про Євангеліє від Марка (досить докладно) і Євангелії від Матвія (на 2-му місці і коротко). Відомості про них повідомив Папію «пресвітер Іоанн» (якого, на думку Євсевія, слід відрізняти від євангеліста Іоанна - Euseb. Hist. Eccl. III 39. 5-6). Згідно з цим «пресвітеру», Марк, колишній перекладачем ап. Петра, написав з його слів Євангеліє, прагнучи зафіксувати все, що говорив ап. Петро, ??і не спотворити його слів, але при цьому не мав вислови Господні по порядку (Ibid. III 39. 15; вираз ??????? ???? ?? Двозначно і може бути зрозуміле або як вказівка ??на те, що ап. Петро говорив лише те, що вимагали обставини, або як свідчення того, що апостол Петро передавав вчення Господа у вигляді хрій, коротких оповідань, а не у вигляді хронологічно впорядкованого розповіді). Про Євангелії від Матвія Папій каже, що Матфей «склав логії єврейською мовою (др. Переклад -« в єврейському стилі »,« на єврейський манер », але він гірше узгоджується з закінченням фрази Папія), і кожен перекладав їх, як міг» (Ibid. III 39. 16). Про сенс цієї фрази дослідники сперечаються дотепер: чи мав на увазі Папій, що існувало Євангеліє від Матвія на євр. або арам. мовою (або принаймні збори логий Ісуса Хр...
