и, закріплена в даному суспільстві традицією за однією з найбільш загальних сфер соціального життя і частково відрізняється від інших різновидів тієї ж мови за всіма основними параметрами - лексикою, фонетикою, граматикою. Функціональний стиль - різновид літературної мови, в якій мова виступає в тій чи іншій соціально-значущої сфері суспільно-мовної практики, особливості якої обумовлені особливостями спілкування в даній сфері. Стиль завжди характеризується принципом відбору і комбінації готівки мовних засобів. Для кожного функціонального стилю існує регулярна відтворюваність, передбачуваність вживання певних мовних явищ »(Лінгвістичний енциклопедичний словник, 1990)
Що стосується таких ознак функціонального стилю, як регулярна відтворюваність і передбачуваність вживання певних мовних засобів, то не можна не помітити, що у сфері масової комунікації при нескінченно множащимся розмаїтті текстового потоку спостерігається тематично структуроване, очевидно помітне однаковість, яке як би впорядковує весь цей величезний щодня оновлюваний текстової масив. Медіа тексти збираються із заданого лексико-синтаксичного матеріалу, «розфасовуються» в ті ж готові стійкі форми (медіа формати), перетворюючись на тематично пов'язані, лінгвістично передбачувані твори мови. Зміст текстів масової інформації змінюється щодня, але дуже повільно, майже непомітно, змінюється їх форма. Читач, глядач, слухач знає заздалегідь, за допомогою яких мовних засобів йому повідомлять про майбутні вибори, зустрічі на вищому рівні або етнічних конфліктах завтра.
Таким чином, з одного боку, мова засобів масової інформації володіє певним єдністю, цілісністю, що обумовлено особливостями речеупотребленія у сфері масової комунікації, заданістю форм, стійкої тематичною структурою, а з іншого - мова ЗМІ характеризується достатнім ступенем функціонально-стильової різнорідності, що відображає універсальність тематики, відкритість і рухливість тексту масової інформації в сенсі його взаємодії з усіма іншими сферами речеупотребленія. «При всій послідовності і навіть прямолінійності втілення єдиної конструктивної ідеї, він (мова масової інформації) відрізняється підкресленою матеріальної неоднорідністю, заданої гетерогенністю. Якщо завгодно, його природним стильовою ознакою виступає стилістична антігомогенность »(Шмельов, 1997: 67). Саме ця двоїстість: конструктивне єдність і функціонально-стилістичну різноманітність і складають найважливішу особливість мови масової інформації взагалі, яка дозволяє визначити його як особливий вид функціонально-стильових єдностей.
Така точка зору виражена, зокрема, в роботі В. Г. Костомарова «Російська мова на газетній шпальті», в якій він пропонує виділити поряд з книжковими і розмовними стилями особливий рівень функціонально-стильової диференціації - тип масово-комунікативних стилів. «Мова масової комунікації, мабуть, слід терминировать як оформляється новий тип функціонально-стильових єдностей, в яких йде процес опробування можливих шляхів реалізації спільного конструктивного принципу, більш активний і менш структурно і традиційно обгрунтований, ніж в сформованих історичних стилях, і широко залучає в сферу свого впливу позамовні технічні можливості. У сучасній російській мові тоді слід виділити поряд з типом книжкових і типом розмовних стилів, особливий рівень функціонально-стильової диференціації - тип масово-комунікативних стилів. Наочним їх відмінністю від розмовних і книжкових стилів можна вважати, насамперед, принципово нове ставлення до усного та писемного формам існування мови »(Костомаров, 1971: 68).
Питання про визначення стильового статусу мови масової комунікації має дві сторони: 1) мова масової комунікації як самостійне стилеобразования в системі інших, вже сформованих функціональних стилів; 2) критерії внутрішньої функціонально-стильової диференціації мови мас медіа.
Все більш схиляючись до того, що мова масової комунікації слід розглядати як самостійне стилістичне явище, дослідники разом з тим відзначають недостатню розробленість проблем, пов'язаних з його внутрішньої функціонально-стильової диференціацією. (Кривенко, 1993: 13). Це пояснюється, насамперед, тим, що мова масової інформації стилістично неоднорідний, сінкретічен в плані використання усній і письмовій форм мовлення, характеризується взаємопроникненням стилів і їх різновидів, розмитістю стильових кордонів. Досі немає достатньо повного системного опису мови масової інформації з точки зору його внутрішньої функціонально-стильової диференціації, хоча в останні роки в цьому напрямку зроблено багато, особливо в галузі вивчення мови газети. Газетні тексти і їх функціонально-стилістичні особливості докладно розглядаються в роботах В. Г. Костомарова (1971), А. Н. Васильєвої (1982), І. П. Лисакова (1989), О. А. Лаптевой (2000), Г. Я. Солганика (1981). Особливе місце займають дослідження російських вчених у гал...
