узі мови англо-американської преси, наприклад, роботи І. С. Стамм (1988,1989,1982), А. Б. НАЕР (1981).
Така підвищена увага саме до мови газети цілком закономірно: по-перше, газета є найстарішим засобом масової інформації, в якому складалися і формувалися основні стилістичні прийоми і засоби, характерні для мови масової комунікації в цілому, по друге, газетні тексти являють собою найбільш доступний і зручний з точки зору лінгвістичного опису матеріал, тому не вимагають попереднього запису і подальшої розшифровки, як, наприклад, радіо та відеоматеріали. Крім того, якщо порівняти корпус газетних текстів в цілому з сукупним текстовим масивом всіх інших ЗМІ, то стане очевидно, що тут газета помітно перевершує всі інші ЗМІ. Таким чином, «в загальному комплексі засобів масової інформації, куди поряд з газетою входять і журнальна преса, і радіо, телебачення, кіно та інші нові форми спілкування з масовою аудиторією, - газеті належить особливо важлива роль. Це пов'язано і з найширшою повсякденному доступністю газети, і з величезним діапазоном багатопрофільного вибору інформації, і з синхронною багатоплановістю змісту кожного номера, і з інформаційною оперативністю газети, і з фіксованістю її матеріалу в зручній для користувача формі »(Васильєва, 1982: 7).
Все це дозволило вченим розглядати мову?? АЗЕТ, особливо газетні тексти інформаційної спрямованості, в якості базового компонента мови засобів масової інформації взагалі. Словосполучення «newspaper language» досить часто зустрічається в англомовних лінгвістичних дослідженнях, існує цілий ряд робіт зарубіжних авторів спеціально присвячених вивченню мови газети.
У російській лінгвістичній традиції словосполучення «мова газети» вживається поряд з такими усталеними термінами, як, наприклад, «мова ділового спілкування» або «мова художньої літератури», позначаючи при цьому не тільки сукупність текстів, що функціонують в даній сфері людського спілкування, але і вказуючи на певні лексико-стилістичні особливості даного текстового корпусу. При цьому термін «мова газети» часто межує з терміном «газетно-публіцистичний стиль», який широко вживається при розгляді газетних текстів з точки зору загальної системи функціонально-стилістичної диференціації мови. Визначаючи газетно-публіцистичний стиль як стиль газетних і журнальних статей, а також публічних виступів, дослідники разом з тим відзначають, що це явище складне і багатопланове, тому в газеті відображені практично всі стилі сучасної мови, але відображені специфічно, в рамках власної системи газетно-публіцистичної мови. «Газетно-публіцистичний стиль не володіє замкнутістю ні по відношенню до інших стилів, ні по співвідношенню його внутрішніх різновидів. Ці різновиди підчас мають дуже мало спільного один з одним, а часом їх важко відрізнити один від одного, але разом вони складають єдину у своєму роді систему, цілісний організм, особливу складне якість »(Васильєва, 1982: 4).
У публіцистиці відбуваються активні процеси загальномовна адаптації значної частини раніше узкотермінологіческой лексики і словосполучень; певні мовні елементи різних стилів набувають частотність, вливаються в загальний стильовий потік, частково нейтралізуються в ньому і формують нову стилістичну цілісність, головним конструктивним принципом якої є саме поєднання елементів різних стилів. Таким чином, основна трудність системного опису публіцистичного стилю пов'язана з його збиральної природою, що відбиває собирательность об'єкта і багатоплановість проблематики і виявляється в багатожанровості і многоподстільності. Так, наприклад, у роботі А. Н. Васильєвої «Газетно-публіцистичний стиль мовлення» виділяється 11 таких підстилів: від офіційно-інформативного і інформативно-ділового до експресивно-публіцистичного та репортажного, кожен з яких розглядається автором у вигляді цілісної і внутрішньо незамкненою системи. Кількість виділених підстилів не настільки важливо: їх може бути 11, а може бути 5, або 7, або 10, залежно від дослідника і того, яку систему параметрів застосовувати для вимірювання даного відрізка текстового простору.
Важливо те, що публіцистичний стиль - це свого роду рухливий мовної континуум, який існує як би між двох основних полюсів: функції повідомлення і функції впливу. Між цими двома полюсами, відповідними основним функціям мови розташована величезна кількість текстів, які поєднують у собі дані функції в різній мірі, представляючи їх у більшій чи меншій мірі, і перебуваючи, відповідно, або ближче до полюса повідомлення, або до полюса впливу. Саме такий підхід, заснований на положеннях, розроблених видатним російським вченим В. В. Виноградовим, дозволяє з достатнім ступенем вірогідності описати звістку діапазон стилістичних коливань, що існує всередині такого складного і багатопланового явища як тексти масової інформації.
1.2 Визначення поняття «композит»
