ганів влади та управління, окремих уповноважених організацій і т.д .; інтерес держави проявляється у забезпеченні ефективного виконання державних функцій в усіх напрямках державної влади і управління;
суспільство в особі різних інститутів громадянського суспільства, що взаємодіють з інститутами держави, в першу чергу з державною цивільною службою як інститутом держави, який перебуває в безпосередній взаємодії з громадськими інститутами та окремими громадянами; інтерес суспільства проявляється в непротиріччі державного управління, діяльності державних службовців суспільним цілям і потребам;
громадяни, у тому числі об'єднані спільними економічними, політичними, соціальними та іншими інтересами в зацікавлені групи; це рівень приватних інтересів, які можуть як збігатися з громадськими та державними інтересами, так і йти з ними врозріз, створюючи умови конфліктів, соціальних загроз, порушення законодавчих і моральних норм;
державні цивільні службовці, які за своїм посадовим положенням зобов'язані дотримуватися державні та громадські інтереси, і будь-яке відхилення від цієї норми може розцінюватися як посадовий проступок або злочин; але в той же час державна цивільна посаду знаходиться в структурі особистісних інтересів державного службовця, в основі його соціальних мотивацій, вчинків.
Особистісна мотивація, як відомо, визначає той вид професійної діяльності, яку вибирає для себе кожна людина.
Державна служба як об'єкт професійної мотивації має особливі відмінності, так як крім матеріальних і соціально-статусних стимулів містить ще й загальногромадянський компонент. Тому громадянські якості, включаючи їх морально-етичні складові, громадянськість, усвідомленість людиною цінностей суспільного блага і прогресу, повинні бути одними з головних при його вступі на державну цивільну службу.
На цивільній службі в тій чи іншій мірі діють всі види соціальних конфліктів. Але державно важливою і специфічним для службової діяльності є конфлікт інтересів, який переважно відноситься до внутрішньогрупових (внутріорганізаційних) конфліктів.
Конфлікт інтересів у системі державної цивільної служби за своєю природою і змістом являє собою більшою мірою моральну колізію державних інтересів у межах компетенції посади державної цивільної служби та особистісних інтересів особи, що заміщає цю посаду. При цьому суб'єктом конфлікту інтересів виступає не тільки сам державний цивільний службовець, але й інші суб'єкти, інтереси яких так чи інакше спрямовані на об'єкт - посаду державної цивільної служби.
Далеко не завжди в центрі конфлікту інтересів знаходиться особистісна матеріальна, політична чи інша зацікавленість державного службовця, хоча це саме по собі є причиною багатьох посадових зловживань та злочинів. У ряді випадків конфлікт інтересів обумовлений інституційної недостатністю організації системи державної влади і управління, відсутністю реальних механізмів запобігання та подолання негативних наслідків використання посадових повноважень і можливостей в особистих цілях.
Наслідком такої інституційної недостатності є корупція і хабарництво, які не можуть бути повністю подолані репресивними методами внутрішньосистемного характеру, оскільки в системі державної цивільної служби, в її організаційних структурах вже склалася стійка соціальна середу державних службовців, де особистісні інтереси і способи їх реалізації не отримують морального осуду, якщо вони виходять за рамки державних інтересів і навіть несуть їм пряму загрозу.
. 2 Нормативно-правові засади регулювання конфліктів інтересів на державній службі
Інститут конфлікту інтересів має виняткове значення в кожній сфері правозастосування, де уповноважені особи висловлюють інтереси інших осіб за допомогою юридично значимих дій. В одних випадках це можуть бути інтереси приватних осіб, організацій, в інших - інтереси всіх громадян. У державній цивільній службі - це інтереси конституційного законодавця Російської Федерації, її багатонаціонального народу і його государства1.
Стаття 19 Федерального закону від 27липня 2004 № 79-ФЗ «Про державну цивільну службу Російської Федерації» (далі - Федеральний закон № 79-ФЗ) «Врегулювання конфлікту інтересів на цивільну службу» заснована на наступних принципах:
обов'язок цивільного службовця інформувати представника наймача про виниклий або потенційний конфлікт інтересів;
обов'язок представника наймача вжити заходів щодо запобігання або врегулювання конфлікту інтересів;
розгляд проблем, пов'язаних з дотриманням державними службовцями вимог до службового поводження і врегулювання конфлікту інтересів спеціально створеними в кожному державному орган...