істю або частково переосмисленими значеннями» [7: 7]. Ось ці мовні одиниці ми будемо брати для дослідження, а досліджувати нам належить в основному семантичного характеру, тому нас цікавить не тільки їх лексичне значення, але і семантичний компонент. Визначень фразеологическому значенням існує не так багато як фразеологічної одиниці, але розбиратися теж є в чому.
Все той же А.В. Кунин визначає фразеологічний значення як інваріант інформації, який виражається семантично ускладненими, раздельнооформленнимі одиницями мови, не утворюються по породжує структурно-семантичним моделями змінних сполучень слів [7: 84]. Також у визначення поняття «фразеологічний значення» свій внесок внесли такі вчені, як А.М. Мелеровіч і В.М. Глухов. А.М. Мелеровіч розглядає фразеологічний значення як мовне значення, закріплене за стійким поєднанням слів, яке абстрагировано від семантики мовних елементів, що утворюють форму його вираження і не розподіляється між словами, які входять до складу даного стійкого обороту [9: 19].
В.М. Глухів ж розглядає фразеологічний значення як своєрідний спосіб і особливу якість відображення світу нашою свідомістю, це така мовна семантична категорія, яка використовується для образної характеристики та посилення об'єктивної оцінки осіб і фактів, для передачі експресії та емоційного стану мовця. Також дуже корисно буде знати і погляди когнитивистов на це питання. Вони вважають, що фразеологічне значення складається не з простого соположенія лексичних значень слів, їх складових, а являє собою новий семантичний узагальнений (асоціативно-образний) тип значення всього обороту в цілому. До того ж фразеологічний значення має складну п? ліву структуру. Ядро даної структури становить концепт, який служить сенсоутворювальним фактором, а периферію - фрейм - когнітивна основа розуміння фразеологічного значення і сенсу всього фразеомоцентріческого висловлювання) [10: 88].
Найбільш конкретним з цих визначень я вважаю першим, тому що в ньому добре описані відмітні ознаки. Саме їм я і керувався протягом дослідження.
Отже, розібравшись з підбором влаштовують нас визначень і зрозумівши, про що йде мова, далі ознайомимося з основними властивостями фразеологічної одиниці, як лексичними, так і семантичними.
1.3 Основні властивості фразеологічної одиниці
Основні властивості фразеологічної одиниці можна виділити вже з самих визначень фразеологічної одиниці. Проте одних визначень для якісного розгляду такого питання недостатньо. Я розглянув думки різних вчених щодо цього питання. Ось ці основні властивості, а точніше їх визначення:
. Стійкість. Визначення стійкості фразеологічної одиниці досліджена найбільш детальним чином в монографії В.Л. Архангельського. Прийнявши за основу вчення про постійних і змінних у словосполученнях і внутрішньоструктурних зв'язках компонентів, він визначив стійкість як сукупність обмежень у виборі змінних, які не властиві можливим вільним еквівалентів даної стійкою одиниці. І.А. Мельчук визначив стійкість як ймовірність, з якою даний елемент пророкує спільна поява інших елементів словосполучення в мові [11: 73]. Грунтуючись на цьому підході, логічно очікувати, що стійкість словосполучення буде стовідсотковою, за умови, що пророкує елемент не зустрічається поза даного словосполучення. У такому випадку самими стійкими фразеологічними одиницями слід вважати ті, які володіють унікальними констітуентамі, яких в англійській мові не так вже й багато: це географічні назви, власні імена, псевдолексемами і архаізмами. Серед інших визначень стійкості не варто обходити увагою і найбільш загальну трактування стійкості, дану Е.Г. Нонезян: «Стійкість - стабільне мовне відтворення» [12: 10]. Ряд інших вчених (О. Есперсен, А.І. Смирницький, О.С. Ахманова), розглядаючи фразеологічну стійкість як стабільний мовне відтворення, вказують на такі її прояви, як цілісність номінації, яка переважає над раздельнооформленностью, і відтворюваність фразеологізму в готовому вигляді. А.В. Кунин стійкості наступне визначення: «обсяг інваріантності, властивий різним аспектам фразеологічних одиниць, що обумовлює їх відтворюваність в готовому вигляді і тотожність при всіх узуальних і окказіональних зміни». Обсяг інваріантності, він же мінімальний фразеологічний інваріант, на думку вченого, складався з показників стійкості. У «Курсі фразеології сучасної англійської мови» А.В. Кунин наводить чотири загальних показника стійкості, які утворюють мінімальну фразеологічну стійкість:
) Стійкість вживання. Це показник того, що фразеологізм є одиницею мови, суспільним надбанням в даному мовному колективі, а не індивідуальним оборотом, спожитим тим чи іншим автором. Використання фразеологізму не носить характеру цитування і завжди пов'язане з фразеологічної абстракцією
