няття, закріплено назву. Як сфера професійної діяльності сучасне редагування своєму розпорядженні багатим досвідом, на основі вивчення, аналізу та розробки якого створені теорія і в підсумку сформована самостійна наукова дисципліна, яка є галуззю комплексною науки про книгу і книжкову справу - книгознавства.
Спочатку погляд на літературне редагування тільки як на виправлення помилок мови і стилю був правомірний. Методологічні основи редагування, завдання та зміст редакторського аналізу знайшли відображення в одному з кращих підручників радянської епохи - В«Теорія і практика редагуванняВ» [5]. Теорія редагування тут розглядається з позицій суспільно-політичної діяльності і відповідно головну увагу приділяє організаційним функцій редактора, покладаючи на нього контроль за ідейною правильністю публікацій. І це з'ясовно. В умовах дозування інформації, вимог партійності В«вольове редагування В», фігура політичного редактора були реаліями редакційної життя. p> Сьогодні перше місце в переліку наук, на які спирається у своїх теоретичних побудовах літературне редагування, належить лінгвістиці і літературознавства. p> Методика редагування рукописів не тільки фіксує окремі прийоми редакторської роботи: її завдання - цілеспрямоване вивчення і усвідомлене застосування системи прийомів, які сприяють вдосконаленню авторського твору і глибшому втіленню авторської думки в художньому тексті. Але, навіть добре знаючи всі норми і рекомендації стилістики, редактор на практиці нерідко не помічає і неузгодженість, і інші мовно-стилістичні похибки, логічні невідповідності. А часом навіть вносить власні помилки. Знання норм і рекомендацій виявляється нереалізованим. Щоб цього не сталося, потрібно знати методику аналізу тексту. Можна виділити три основні моменти, які повинні враховуватися при оцінці рукопису:
а) суспільна значущість;
б) пізнавальна цінність;
в) літературна якість авторського праці.
Прийоми редакторської роботи створюються і накопичуються різними шляхами. Особливу групу серед них складають прийоми, що мають на меті дотримання правил (правил області знання, якої рукопис присвячена, правил літературної роботи, правил видавничого оформлення). p> Суть редагування - співтворчість з автором, що вимагає глибокого проникнення в його задум і осягнення своєрідності його манери письма.
Редакторський аналіз тексту - це метод його розгляду та вивчення на основі розчленування цілого на складові частини, визначення і розгляд входять до нього елементів. За своєю природою редакторський аналіз має деякі спільні риси з читацьким і авторським аналізом. Спільними для них є розумові операції, пов'язані з виокремлення складових частин тексту для оцінки як окремих сторін, так і твори в цілому, а також суб'єктивний характер процесу: редакторський аналіз, як авторський і читацький, багато в чому залежить від ерудиції, професійного досвіду, смаку редактора. p> При найширшої трактуванні обов'язків редактора - аналіз, оцінка і правка тексту - Залишаються основними завданнями редакторського праці. Мета редакторського аналізу - визначити реальну цінність твору, допомогти автору у вдосконаленні рукописи. При цьому редакторський аналіз повинен виходити з загальних критеріїв оцінки творів літератури.
Деякі видання можуть містити крім тексту ще й додаткові елементи: ілюстрації, довідковий апарат. Уважне ставлення до аналізу взаємозв'язків всіх перерахованих частин і складових майбутнього видання і є головне завдання редактора. І вона вирішується тим успішніше, чим більше досвід редактора. Тобто свідомі установки у редакторській діяльності фахівця повинні стати звичним навиком. Це дозволяє йому читати текст з В«автоматичноїВ» внутрішньої установкою на виявлення різноманітних взаємозв'язків всіх сторін твору, з критичної настороженістю, постійним очікуванням або навіть передчуттям помилки. p> Книга повинна бути інформативна, її зміст має відрізнятися актуальністю, новизною, наукової, естетичної, практичної значимістю, характер інформації має відповідати вигляду книги. p> Книга повинна бути орієнтована на задоволення потреб читача, на надання йому адекватної й повної інформації. З цього положення випливає необхідність вибірково-диференційованого підходу до створення книги з урахуванням різноманітності читацьких потреб та інтересів. p> Редактор повинен продумувати і практично здійснювати завчасні дії, стимулюючі попит читачів на книгу. p> Книга повинна складатися з сукупності елементів - літературного твору і апарату, органічно пов'язаних між собою, завдяки чому вона може виконувати функції цілісної локальної інформаційної системи.
Викладені положення найбільшою мірою відносяться до нехудожньої книзі, однак, вони можуть бути застосовні і до книги літературно-мистецької, що свідчить про їх універсальності. Спираючись на цей факт, редактор повинен разом з тим враховувати, що в конкретній ситуації йому доводиться ма...
