ії автор неодноразово звертається до лексичним повторам. Це підкреслює значимість описується. Приклади: своєрідне взаємодія, взаємодія чоловічого і жіночого начал, яке змальовано в "Війні і світі "у відносинах між П'єром і Наташею; О, їй, хазяйці, - їй тут роботи без кінця їм за зауваженням Толстого, - а Толстой в цій надлишкової житті сам шиє собі чоботи.
Далі хотілося б звернутися до порівнянь, до важливої вЂ‹вЂ‹частини розповіді, оскільки велику образність створюють саме вони. Щоб підтвердити цю точку зору, хотілося б проілюструвати деякі з них: при тодішньому його ставленні до бідам життя, як до нещасної випадковості; я виснажився, підскакуючи на одному місці, як коні, яких дресирують у стайні: це ламає їм ноги; як шахраюватий купець, що подготавливающий злісне банкрутство; сам він, як художник, з несвідомих глибин свого закоханого в життя духу; ходить за сохою, розчепіривши лікті, як Юхван; всі ми, як Толстой, кіпім, шукаємо, творимо, живемо, він, як дикий степовий кінь, нісся по рівнинах життя, перескакуючи через всякі загородки, обриваючи всяку вуздечку, яку життя намагалася на нього надіти ... Всяку? На жаль! Не всяку; серце, широке, як світ [4].
З тропів в творі зустрічається і оксюморон: біла темрява, неживе увагу.
Важливу роль поряд з порівняннями граю ідіоми та фразеологізми. Закономірність їх вживання диктується необхідністю створення яскравих вичерпних описів. Знайдені мною метафоричні вирази підтверджують це: Степовий кінь, вільно мчався по рівнинах життя, був насильно загнуздати і поставлений до стайні; я виснажився, підскакуючи на одному місці, як коні, яких дресирують у стайні: це ламає їм ноги; Він не скакав на місці в обгородженому стійлі; Сім'я ця була дуже блискуча; ціле море щастя; Степовий кінь, вільно мчався по рівнинах життя, був насильно загнуздати і поставлений до стайні; Цей сором, - важкий, стесняющий, давить душу; Всі носи повісили (фразеологізм);
У творі присутні тавтологія, Плеоназм. Здавалося б, це все мовні помилки, але в даному художньому тексті вони вживаються спеціально. Мовленнєва надмірність грає на руку письменникові, за допомогою цих коштів автор підкреслює значення того чи іншого явища, а також це допомагає йому уникнути безбарвності мови, посилити її дієвість. У тексті зустрілися такі тавтології: своєрідне взаємодія, взаємодія чоловічого і жіночого почав, яке змальовано в "Війні і світі" у відносинах між П'єром і Наташею; О, їй, хазяйці, - їй тут роботи без кінця; за зауваженням Толстого, - а Толстой в цій надлишкової житті сам шиє собі чоботи [4].
Вересаєв НЕ дуже часто використовує стежок синекдоха: мужик.
Тепер хотілося б звернутися до манери оповіді. Воно ведеться від другої особи, критика. У тексті дуже часто автор звертається до читача, і ми бачимо його роздуми. p> У оповіданні зустрічаються часто професійні слова, терміни, деякі з них є і историзмами. Наведу приклади: сто аршин (аршин - це старовинне російське слово прийшло до нас в XV столітті з татарської мови. По-татарськи В«аршинВ» - лікоть. У російську мову прийшло в значенні міри довжини); скромний хутірець (історизм); Десятинки; три осмінніка (грошова одиниця); блан-Манже. p> Вересаєв в своїй статті використовує досить яскравий дієслівний ряд. Це надає опису рухливість, експресію. Наведу ряд дієслів: А як мені хотілося вчора з вами стрибати зі сходів (бажання повернутися в дитинство); Лев Миколайович засміявся і почав наочно показувати французу, як треба поводитися з реком (захват); Та й що міркувати про них? (Нехтування); Я спостерігав, як батько сідав верхи, як він збирав поводи в ліву руку і спритним рухом закидав праву ногу за сідло. Не встигнувши втягати ногу в стремено він від'їжджав від ганку, везучи з собою на простір природи свої думки і натхнення (захват); Толстой побачив ще щось таке, що зробило абсолютно немислимим повернення до якої б то не було гармонії колишнього типу (нерішучість, розгубленість).
Тепер, хотілося б продемонструвати колірну гаму твори, так як їй відводиться одне із значущих місць у творі. Колірна гамма змінюється по ходу розповіді. Коли в житті героя відбуваються хороші події - тони світлі, яскраві, можна сказати, що сонячні, а коли Лев Толстой знаходиться в сум'ятті, важких роздумах - тону різко змінюються і набувають іншого забарвлення.
Також важливим чинником, що визначає стилістичну картину твори є використання автором різноманітних дієслів, в різних часах і формах, що зраджує твору яскраве забарвлення: Так, загалом, міг би відповісти будь-який з письменників ...; А потім, мало-по-малу, я зсохся, запрацювався, зів'яв; Можна розчулюватися на самовіддану життя такі В«подвижників мистецтваВ», як їх багато називають; Флобер каже: "Я виснажився, підскакуючи на місціВ», Він в той же час багато працює, читає, думає; пише статтю В«Про мету філософіїВ»; Живе в станиці, дружить з козаками, доглядає за козачками. Кутіт, грає в карти, грає своею життям; Толстой...
