переводиться в дунайську армію, що діє проти турків, бере участь в облозі Сілістрії; Він захлинається величезними враженнями життя. В«Скільки я переузнал, перечув в цей рік! В»- пише він братові Сергію.
Таким чином, можна зробити наступні висновки: твір Вікентія Вересаєва написано в публіцистичному стилі. За допомогою різноманітних тропів, лексичних повторів, фразеологізмів автор розповідає читачеві про життя Великого російського письменника-митця, розглядає його долю з різних ракурсів і критичних поглядів. Автор не дотримується єдиної думки з приводу повествуемой теми - він залишає право за читачем зробити правильний висновок. А епітети, метафори, порівняння допомагають читачеві яскравіше і повніше представити образи, які пропонує Вікентій Вересаєв. br/>
2. Морфологічний аналіз критичного етюду В.В. Вересаєва В«Художник життя В»
Аналітичний підхід до мови (шлях від мовних засобів до їхніх функцій і значень) багато в чому передбачає використання однакових дослідницьких процедур по відношенню до одиницям фонологічної, морфологічного і синтаксичного структурних рівнів. Але є і серйозні відмінності, зумовлені неоднаковою природою одиниць різних рівнів.
Так, одиниці фонологічної і морфологічного рівнів однакові в тому відношенні, що вони інвентаризується, тобто утворюють безлічі принципово ісчісліми величин [2].
Слова і морфеми належать до знаків, вони мають своїми співвіднесеними один з одним означає і означає. У силу цього істотного розходження морфологічний аналіз, що має справу з морфемами і словами як двосторонніми одиницями, більш складний, ніж фонологический. Він передбачає звернення до цілого ряду додаткових критеріїв.
Оскільки мова Вересаєва багата складними морфологічними конструкціями, є сенс провести морфологічний аналіз його критичного етюду В«Художник життяВ».
Почнемо з того, що слово і морфема - основні одиниці (верхня і нижня) морфологічного рівня мовної структури [2]. Їх описом займається морфологія як один з розділів граматики. До її компетенції в принципі могло б бути віднесено вивчення слів і морфем в таких аспектах, як:
їх властивості, дозволяють здійснювати сегментацію мови на слова і морфеми і інвентаризацію цих одиниць в лексиконі і морфеміконе: Поруч з цим - іншого роду вдосконалювання, - фанатичне, майже релігійне самовдосконалення в мистецтві бути людиною comme il faut;
особливості будови слів і морфем як знаків зі своїми означає і означає: Товариші-письменники, суть життя своєї бачать в письменстві, з усмішкою розводять руками, дивлячись на цей величезний талант, наче так мало що додає собі значення;
характер опозицій між словами (і, відповідно, між морфемами), що лежать в основі системної організації лексикону і морфемікона: Усією головою Толстой пішов в саму різнобічну діяльність, - займається сільським господарством, працює в як світового посередника, викликаючи злість і доноси дворянства; головним же його справою тепер стає народна школа;
диференціальні ознаки, що визначають місце слів і морфем у відповідних системах і забезпечують їх розрізнення і ототожнення: В«На селі встають з вогнем, - пише Толстой. - Вже давно видніються зі школи вогні у вікнах, і в тумані, дощі або в косих променях осіннього сонця з'являються на горбах темні фігурки В»;
характер варіювання слів і морфем у мові і дистрибутивні відносини між варіантами одного слова (аллолексамі) і, відповідно, між варіантами однієї морфеми (Алломорфов): Ніколи нікому не роблять доган за запізнення, і ніколи не спізнюються, нешто старші, яких батьки інший раз затримають будинку небудь роботою;
фонемная і просодична структура експонентів як слів (і лексов), так і морфем (і морфів): Всякий помічав, хто трохи знає селянських дітей, що вони не звикли і терпіти не можуть всяких ласк, - ніжних слів, поцілунків, рушанні рукою [4].
Далі перейдемо безпосередньо до морфологічних значень, елементарним значенням словоформ многоформенних слів. Вони можуть:
мати референціальний характер (тобто відносити дану словоформу до якогось внеязиковом моменту). Так, наприклад, значення однини імені іменника в принципі спирається на ідею одиничності даного предмета: До шлюбу Толстой завжди ставився дуже серйозно, майже благоговійно, і бачив у ньому дуже важливий акт життя; речі сказати, роман Толстого з цією панянкою (Валерією Володимирівною Арсеньевой), - недавно тільки, після смерті Софії Андріївни опублікований, - справляє дуже для Толстого важке враження своею безстрасністю і неразвернутостью: тільки-тільки ще зароджується почуття, обидві сторони навіть ще не впевнені цілком, чи люблять вони, - а Толстой весь час наполегливо вже говорить про вимоги, які він пред'являє до шлюбу, малює картини їх майбутнього сімейного життя;
характеризуватися конкретної комунікативно-ситуаційної соотнесенностью. Так, значення першого особи передбачає вказівку на говорить як активного учасника даног...
