ном, якщо у В«виконавцяВ» анекдоту є два способи передачі тексту, то за інших рівних умов перевага буде віддаватися тієї можливості, завдяки якій анекдот запам'ятається максимально широкою аудиторією. У даному випадку таким способом передачі, є, звичайно, Інтернет, з його можливостями непідцензурній публікації і максимальної, наскільки цієї взагалі можливо, імітацією особливостей усного жанру в письмовій формі. Можна припустити, що саме це і породжує ефект В«безанекдотьяВ», хоча насправді ефект цей - помилковий, адже почуття гумору не залежить саме по собі від політичної ситуації (залежать тільки форми його прояви!), А сюжети анекдотів, що вважаються В«свіжої реакцією на політичну подію В», часто налічують багатовікову історію.
В основу загальної теорії анекдоту як особливого жанру сучасної російської усного мовлення, розробленої нами і викладеної в ряді попередніх публікацій, покладено уявлення, згідно з яким слід суворо розмежовувати розповідання анекдоту як усний мовний жанр і текст анекдоту - то, що вимовляється при реалізації даного мовного жанру. При цьому саме роллю тексту анекдоту при функціонуванні мовного жанру розповідання анекдоту визначається його специфіка. p align="justify"> Розповідання анекдоту відрізняється від більшості інших мовних жанрів тим, що оповідач (суб'єкт мовного жанру) ніколи не претендує на авторство тексту анекдоту. Коли людина жартує, це передбачає, що він сам придумав жарт, - переказати чужу жарт не означає пожартувати самому. Звичайно, може статися, що людина повторює чужу жарт, видаючи її за свою або відтворює придуманий кимось іншим тост як свій власний, але в такого роду випадках суб'єкт змушений приховувати запозичення чужого тексту: якщо тільки В«плагіатВ» стане явним, мовний жанр зруйнується . Навпроти того, якщо навіть людина сам придумав анекдот, він повинен розповідати його як почутий від інших людей. Тим самим анекдот характеризується відтворюваністю: у мовному жанрі розповідання анекдоту вона не породжується заново, а відтворюється. p align="justify"> У цьому відношенні розповідання анекдоту дещо нагадує мовні жанри, в яких використовуються клішірованние формули, напр. етикетні жанри: вітання, вираз подяки, вибачення, поздоровлення зі святом і т. п. Використовуючи етикетні формули в складі етикетних мовних жанрів, що говорить також не претендує на авторство відповідної формули, навіть якщо всі його висловлювання нічого, крім виголошення цієї формули, не включає . Існує ще цілий ряд мовних жанрів (напр., молитви), які можуть зводитися до відтворення готових текстів. p align="justify"> Однак розповідання анекдоту відрізняється і від жанрів такого роду. Хоча оповідач подає анекдот як почутий від інших людей, він одночасно розраховує, що анекдот невідомий аудиторії, що слухачі (принаймні, частина з них) його раніше не чули. Відтворення тексту анекдоту, предположительного відомого всім слухачам, якщо і може мати сенс у специфічних комунікативних ситуац...
