тому, - були вже людьми сучасного типу.
На еволюційному древі приматів від його головного стовбура, що веде до сучасній людині, відходить безліч бічних гілок (з яких лише деякі зображені на малюнку). З них до нинішніх днів дожили лише мавпи. Решта родичи людини - неандертальці та ін - вимерли, так само як і його прямі предки.
За останні роки у засобах масової інформації походження людини від мавпоподібних предків (та й дарвінівська теорія еволюції взагалі) нерідко оголошується мало не повністю відкинутим сучасною наукою оманою. Тому підкреслимо, що подібні висловлювання нічого спільного з наукою не мають. Генетика не цурається, дарвінізм - вона лише поглиблює його і дає пояснення встановлених ним закономірностей біологічної еволюції. А здогадка Дарвіна про походження людини підтверджується безліччю археологічних досліджень. Інша справа, що в дарвінівської біології (як, втім, і в інших природничих науках) окремі положення потребують уточненні та що мальованої в ній картина антропогенезу містить ще чимало В«білих плям В»і неясностей. У будь-якій науці є невирішені проблеми, і дарвінізм тут не виняток.
Одним з найважчих питань антропогенезу довгий час вважався питання про місце появи Homo sapiens . Прихильники моноцентризму говорили про існування одного територіального центру, з якого вийшов сучасний тип людей, а прихильники полицентризма - про приблизно одночасному і незалежному виникненні людини в різних регіонах земної кулі. У останні роки вчені схиляються до думки, що прабатьківщина людини знаходиться, швидше за все, в Африці. Припускають, що все населення інших материків відбулося від однієї групи африканських Homo sapiens , яка 130-100 тис. років тому мігрувала через Суецький перешийок на Близький Схід і дала початок В«палестинським протокроманьонцамВ». Нащадки їх поступово розселилися по всьому світу. Ймовірно, при цьому відбувалася метісізація з якимись місцевими лініями гомінідів, що і призвело до появи різних рас.
Таким чином, є підстави вважати, що сучасне людство відбувається від єдиного генетичного кореня і вбирає в себе значну частину різноманітності генів всього роду гомінідів.
На користь таких уявлень свідчать дослідження молекул ДНК і білків крові сучасної людини, проведені в 1980-1990-х рр.. в декількох лабораторіях США та Японії. Виявилося, що відмінності в будові цих молекул і білків у представників різних народів настільки малі, що є підстави думати про походження їх від невеликої за чисельністю групи спільних предків. Як вважають деякі фахівці, що вивчали ДНК мітохондрій (внутрішньоклітинних утворень, будова яких успадковується виключно по жіночій лінії), можливо навіть, що майже все сучасне людство має своєю загальною прародителькою одну жінку, яка жила в Африці 100-200 тис. років тому. Цю жінку називають В«палеолітичної (а також" африканської "і" мітохондрінальной ") Євою В». br/>