р знайшов новий підхід до вивчення Рабле. До нього дослідники виходили з магістральної лінії західноєвропейської літератури починаючи з давніх віків, розуміючи Рабле як одного з корифеїв цієї лінії і залучаючи фольклорні традиції лише в якості одного з джерел творчості Рабле - що завжди призводило до натяжок, так як роман В«Гаргантюа і Пантагрюель" не укладався в В«високоїВ» лінії європейської літератури. М. Бахтін, навпаки, бачить у Рабле вершину всієї В«неофіційноюВ» лінії народної творчості, й не так мало дослідженою, скільки погано понятий, роль якої значно зростає при дослідженні Шекспіра, Сервантеса, Боккаччо, але особливо Рабле. В«Незнищенна неофіційність РаблеВ» - ось у чому причина загадковості Рабле, якого розглядали лише на тлі магістральної лінії літератури його століття і наступних століть. p align="justify"> Тут немає потреби викладати концепцію В«гротескногоВ» реалізму народної творчості, розкриту в цій книзі. Досить поглянути на зміст, аби побачити абсолютно новий коло проблем, раніше майже не вставали перед дослідниками і становлять зміст книги. Скажемо тільки, що завдяки такому висвітленню все в романі Рабле стає дивно природним і зрозумілим. За влучним висловом дослідника, Рабле виявляється В«у себе вдомаВ» у цій народній традиції, що володіє своїм особливим розумінням життя, особливим колом тим, особливим поетичною мовою. Термін В«гротескВ», звичайно застосовуваний до творчої манери Рабле, перестає бути В«манероюВ» сверхпарадоксального письменника, і вже не доводиться говорити про свавільної грі думки і неприборканої фантазії химерного художника. Вірніше, сам термін В«гротескВ» перестає бути козлом відпущення і В«відпискоюВ» для дослідників, які по суті не були в змозі пояснити парадоксальність творчого методу. Поєднання космічної широти міфу з гострою злободенністю і конкретністю сатиричного памфлету, злиття в образах універсалізму з індивідуалізацією, фантастики з вражаючою тверезістю і т.д. - Знаходять у М.М.Бахтина цілком природне пояснення. Те, що раніше сприймалося як курйоз, виступає як звичні норми тисячолітнього мистецтва. Нікому ще не вдавалося дати таку переконливу інтерпретацію Рабле. p align="justify"> друге, перед нами чудова праця, присвячений народній поезії середньовіччя і Відродження, фольклорному мистецтву добуржуазних Європи. Нове в цій книзі не її матеріал, про який існує безліч ретельно виконаних досліджень - автор знає ці джерела і приводить їх, - але гідність роботи не в виявленої традиції. Так само, як у вивченні Рабле, - тут дано нове освітлення цього матеріалу. Автор виходить з ленінської концепції існування двох культур в кожній нації. У народній культурі (яка В«прорваласяВ» у високу літературу з найбільшою повнотою саме у Рабле) він виділяє сферу комічного творчості, В«карнавальнуВ» стихію з її особливим мисленням і образами, протиставляє її офіційно-серйозному мистецтву панівних класів в середні століття (не тільки феодальному , а й раннебуржуазной), а також пізнішій літературі б...