ким періодом російської історії. Тому є підстави вважати, що поширення кирилиці у східних слов'ян тісно пов'язане з християнізацією. Разом з тим, на думку ряду вчених, кирилиця витіснила більш раннє східнослов'янське лист - глаголицю, яке, може бути, навіть переслідувалося церковниками як лист язичницьке і тому не дійшла до нас. p> Сучасний російський алфавіт є модифікацією найдавнішої слов'янської абетки (буквиці), званої кирилицею. Для того щоб краще зрозуміти склад сучасного алфавіту і оцінити його, потрібно уявляти собі зміни у складі літер кириличного алфавіту.
Кирилиця була складена в кінці IX ст. для перекладу грецьких богослужбових книг на слов'янську мову. На основі кирилиці розвинулося болгарське, давньоруське і сербське лист. p> На Русі ця абетка отримала широке поширення з кінця X ст. після офіційного введення християнства (988 р.). Богослужбові книги прийшли до нас з Болгарії. Пізніше (приблизно до XIV ст.) давньоруську мову розпався на російську, українську і білоруську мови. Всі три народи - росіяни, українці і білоруси - користуються абетками, в основі яких лежить кирилиця. p> В основу кирилиці було покладено грецьке унциальное лист урочистих книг. Кирилиця складається з 43 букв, 24 з яких запозичені з грецької унциала. p> Кирилиця складається тільки із заголовних букв єдиного шрифту (вперше два різновиди літер - прописні і рядкові - ввів Петро I в зразку абетки 1710 р.). p> У грецькій мові не було багатьох звуків, наявних у слов'янських мовах, - не було, природно, в грецькому листі та відповідних букв. Тому в кирилицю стосовно до особливому звуковому складу старослов'янської мови було введено 19 нових, частково запозичених з інших алфавітів (ш, ц), а частково і спеціально створених для цього букв (в табл. відмічені знаком * ). p> Стародавня слов'янська азбука (Кирилиця)
В В
1.8 Зіставлення давньослов'янської (давньоруської) буквиці і алфавіту сучасної російської мови
В В В
Зіставляючи давньослов'янське (давньоруську) буквицу і сучасний російський алфавіт, ми бачимо, що загублено 16 букв.
Те, що кирилиця і по донині добре відповідає звуковому складу російської мови, пояснюється, з одного боку, не настільки різким розбіжністю звукового складу російської та старослов'янської мов, а головне - талановитим складанням кириличної абетки: при її створенні був ретельно врахований звуковий (фонемний) склад слов'янської мови. p> У кирилицю увійшли сім грецьких літер, вже спочатку непотрібних для передачі звуків слов'янської мови. Це: (омега), (ксі), (пси), (фіта), (іжиця); а також у ній було по дві букви для позначення звуків/з/і/та /: для/з/- (зело) і (земля), для/і/- (і) і (іже). Подвійне позначення одного і того ж звуку було зайвим. Букви ці були включені в кирилицю для забезпечення правильного вимови грецьких звуків у запозичених слов'янами грецьких словах. Однак в запозичених словах навіть грецькі звуки виголошувалися на слов'янську лад. У зв'язку з цим відпала необхідність у вживанні перерахованих букв, і при реформах російського листи вони поступово виключалися з алфавіту.
Буква П‰ (омега) позначала в грецькому листі довгий звук/ЕЌ /, на відміну від короткого грецького/ЕЏ /, що позначається буквою (омикрон) [у кирилиці грецької букві Ої (Омикрон) відповідала буква Ої (він)]. Але оскільки російська мова не знає довготи і стислості голосних, в російській листі літери (він) і П‰ (омега) збіглися за звуковим значенням (пор.:,). Найчастіше "омега" в російською листі застосовувалася з надписавши над нею буквою "твердо" для позначення прийменника від -). p> Букви (ксі) і (пси) служили в грецькому листі для позначення характерних для грецької мови звукових поєднань/кс/та/пс /. У російській мовою літери "ксі" і "псі" вживалися в рідкісних випадках, причому виключно в запозичених словах, наприклад: і т.п. p> Букву (фіта) в російській листі вживали в словах грецького походження на місці грецької букви Оё (тета), наприклад:. Грецька літера Оё (тета) позначала придиховий звук/th /. Але оскільки в російській мові відповідного звуку не було, то буква (фіта) збіглася за звуковим значенням з буквою (ферт) і стала непотрібною. p> Буква (у кирилиці - "земля", в грецькому алфавіті вона називалася "дзета") служила в грецькому листі для позначення Африкат//; буква (зело) в грецькому листі була відсутня і в кириличний алфавіт була введена для передачі слов'янського звуку/з /. У російській мові букви "земля" і "зело" збіглися за звуковим значенням, і одна з них стала зайвою. p> Буква (у кирилиці - "іже", в грецькому алфавіті вона називалася "ця") позначала в грецькому листі довгий звук/Д“ /, на відміну від букви Оµ (Епсилон), що позначала короткий звук/Д› /; буква (і) відповідала грецької букві Д± , іменованої "йота", яка позначала в грецькому листі звук/і /. У російській ж листі букви і збіглися у значенні/та /. Пізніше кириличну бук...
