радіопередачі дійсно могли служити зразком нормативного вживання. Однак сьогодні, як справедливо стверджують вчені лінгвісти, ситуація змінилася. Не всяке літературний твір і не всяка передача по радіо і телебаченню можуть служити зразком нормативного вживання мови. Сфера строгого проходження мовним нормам значно звузилася, лише деякі передачі та періодичні видання можуть бути використані як приклади літературно-нормованої мови [70,69].
Культура мови передбачає дотримання норм з різним ступенем обов'язковості, строгості, відзначаються коливання норм, що відбивається на оцінці промови, яка відбувається за шкалою правильно (припустимо), неправильно. У зв'язку з цим розрізняють два типи норм - імперативні (строго обов'язкові) і диспозитивні (не строго обов'язкові, восполнітельние).
Імперативні норми в мові - обов'язкові для реалізації правила, що відображають закономірності функціонування мови: це правила відмінювання, відмінювання, узгодження та ін; такі норми не допускають варіантів (неваріатівние норми), і будь-які інші реалізації розцінюються як неправильні, неприпустимі: завдяки чому, згідно чого (не завдяки, згідно чого), зрозумівши (не зрозумів), їжджу (Не ездію), їдь (Не їдь, ехай, їдь) та ін
Диспозитивні норми в мові - це ті рекомендації, які виявляють умови вибору того чи іншого варіанту в залежності від ситуації спілкування, специфіки висловлювання і т.д.
Професор Л. І. Скворцов [37,440], досліджуючи природу норми, звертає увагу на те, що розмежування цих типів норм фіксують і сучасні нормативні словники наступними позначками:
) «неправильно», «неприпустимо»;
) «застаріле», «спеціальне» і т. п. (ця норма застосовується в обмежених сферах спілкування).
Диспозитивні, на відміну від імперативних, допускають варіанти - стилістично розрізняються або цілком нейтральні (варіативні норми): у відпустці (нейтр.) - у відпустці (розм.), сир - сир, петлі - петля і ін
Варіювання норми, як стверджують лінгвісти, є об'єктивним і неминучим наслідком розвитку мовної системи.
Таким чином, норми допомагають літературній мові зберігати свою цілісність і общепонятном; захищають літературну мову від потоку діалектного мовлення, соціальних та професійних жаргонів, просторіччя, що дозволяє літературній мові виконувати одну з найважливіших функцій - культурну.
1.2 Типи норм сучасної російської літературної мови
Про літературні нормах писали багато мовознавці: А.М. Пєшковський, Л.В. Щерба, В.В. Виноградов, Г.О. Винокур, С.І. Ожегов, Ф.П. Філін, В.Г. Костомаров, А.Н. Кожин, Л.І. Скворцов, Б.Н. Головін, Д.Н. Шмельов, К.С. Горбачевич, Л.К. Граудина та інші. Незважаючи на різні підходи до осмислення та визначенню цього вузлового поняття, на якому будується «мовна політика», вчені одностайно сходяться в тому, що літературна норма - явище складне і діалектично суперечливе. На їх думку, в літературній мові розрізняють такі типи норм:
) норми усного мовлення;
) норми письмової мови;
) норми письмової та усної форм мови.
. До норм, загальним для усної та письмової мови, відносяться:
· лексичні норми;
