ле коштів на них своєчасно не виділялося, доводилося використовувати гроші, призначені для кириличних видань [см.: Браїлівський. № 10, с. 276-284].
Спроби знизити ціни на книги і зробити виробництво самоокупним змушували влади скорочувати кількість друкованих станів і обслуговуючих їх працівників, зменшувати платню персоналу.
У 1706 р. за розпорядженням голови Монастирського наказу Мусіна-Пушкіна кількість станів друкарні було скорочено з 12 до 8. У 1721 р. їх кількість збільшили до 14: кириличні книги друкували на 11 станах, цивільні - на двох і гравюри - на одному. Але в січні 1725 було велено залишити в роботі для друкування кирилиці тільки чотири стана з шістьма працівниками при кожному замість колишніх 11 [см.: Опис ..., т. 4, № 387/16, с. 596; Повне зібрання ..., т. 4, № 1467, с. 933 [2] ; Браїлівський, № 10, с. 270 - 274]. У грудні 1725 прибрали ще два стана - по одному для цивільного друку і гравюр [см.: Опис ..., т. 5, № 25/11, с. 602].
Однак проведені заходи не давали бажаних результатів. В одному зі своїх доношених 1727 Полікарпов, просячи відновити бригади у станів по 11 чоловік, обгрунтовував це таким чином: «Майстрових вибуло, а інтересу казні не прибуло: перш працювали у дві зміни по чотири дні, чотири дні працювали, а потім чотири дні відпочивали, а нині всі вісім днів, працюючи без зміни, з сили витягнулися, і багато захворіли, а перемінити їх ніким, від чого і справа книжкове »не прозоро, полусловно і марашковато буває" »[Там же, т. 6, № 267/305, с. 611].
В 1703 р. наполовину було скорочено платню, і з 1703 по 1721 р. воно видавалося не в формі окладу, а за договором з виробітку. У 1721 р. працівники знову стали отримувати платню у вигляді твердого окладу одними грошима (раніше оклад виплачувався і грошима, і зерном). У 1726 до станам було додано по два тередорщіка і по два батийщіка, тому оклади всіх працівників істотно зменшилися. У 1729 р. їх небагато підвищили, і тільки в 1732 р. вони знову досягли розмірів 1721 [см.: Там же, т. 10, № 363/409, с. 656].
Зменшити витрати друкарні влади намагалися не тільки за рахунок ремісників при станах, але і за рахунок скорочення конторських службовців. На початку 1726 реорганізація управління друкарнями супроводжувалася наступною акцією. В указі скорочення пояснювалися так: «. Заради справжньої в друкарнях убозтва, від чого і справи в них дуже умалилась. щоб в дачі ізлішняго платні марною казні втрати не відбувалося; але могли б весь тих друкарень штат, з усіма їх служителями, по потребі містити з власних друкарських доходів, які повинні оне збирати для себе і задовольнятися кожен по пропорції праць своїх »[Там само, с. 534].
Архімандрит Гавриїл (Бужинський) після призначення в 1721 р. на посаду протектора шкіл і друкарень розгорнув активну діяльність по наведенню порядку у ввіреній йому сфері. Одним з результатів цього стало звинувачення керівництва Московської друкарні в фінансових порушеннях. Директор друкарні Федір Полікарпов був звинувачений ще й у хабарництві та відсторонений від посади [см.: Браїлівський, № 9, с. 27-29].
Однак успішною роботу Гавриїла на новому терені назвати важко. В одному з донесень Синоду кінця 1723 він писав про те, що чує нарікання на свою адресу, «ніби у виході книг є несправний і книги друкуються не так чисто, як колись, і ніби друкарні після того як прийняті в його заведива-ня , прийшли в" кінцеве розорення", хоча він" проти прежняго б...