ином, і сприяла зменшенню частоти комбінованої кінцевої точки на 20% (95% ДІ 1-35, p=0,04), але, на відміну від варфарину, через зниження частоти нефатальних  подій на 32% (95% ДІ 12-48, p=0,004).  Абсолютне зниження ризику розвитку несприятливих подій склало 2,3 на 1000 пацієнтів на рік на тлі монотерапії АСК і 2,6 - на тлі монотерапії варфарином.  При цьому монотерапія як варфарином, так і АСК не чинила впливу на частоту інсультів.  Комбінована терапія варфарином та АСК виявилася ефективнішою монотерапії та зменшувала частоту несприятливих подій на 34% (95% ДІ 11-51, p=0,006) порівняно з плацебо, але супроводжувалася збільшенням частоти внутрішньочерепних крововиливів і інсультів зі смертельним результатом.   
  На підставі даних TPT було зроблено висновок, що використання АСК при первинній профілактиці ССЗ переважніше антикоагулянтів непрямої дії у зв'язку з відсутністю значимих переваг останніх перед АСК у зниженні частоти несприятливих серцево-судинних подій і вищим ризиком кровотеч. 
    Дослідження HOT [6] було присвячено вивченню ефективності та безпеки застосування АСК у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) в умовах підібраною гіпотензивної терапії.  У нього включили 18 790 пацієнтів з 26 країн у віці 50-80 років (у середньому 62 роки) з АГ та показниками діастолічного АТ від 100 до 115 мм рт.  ст.  Основним гіпотензивну препаратом був фелодіпін з додаванням при необхідності інших антигіпертензивних засобів.  Хворі були рандомізовані на 3 групи з цільовими значеннями діастолічного АТ? 90 (n=6264),? 85 (n=6264) і? 80 (n=6262) мм рт.  ст.  Також всі пацієнти були рандомізовані подвійним сліпим методом для прийому АСК в дозі 75 мг / добу (n=9399) або плацебо (n=9391).  Середня тривалість спостереження становила 3,8 року. 
				
				
				
				
			    Терапія АСК значимо знижувала ризик розвитку інфаркту міокарда на 36% (р=0,002), а ризик будь-яких несприятливих серцево-судинних подій (інфаркт міокарда, інсульт, серцево-судинна смерть) - на 15% (р=0,03).  Впливу прийому АСК на ризик розвитку інсульту (у т. ч. геморагічного) відмічено не було.  Частота фатальних кровотеч була практично однаковою в обох групах (7 епізодів в групі АСК, 8 - у групі плацебо).  Частота нефатальних великих кровотеч виявилася вище в групі АСК (129 і 70 випадків відповідно; ОР 1,65; р <0,001). 
    Аналіз підгруп [7] показав, що у деяких категорій пацієнтів користь від застосування АСК перевищувала ризик геморагічних ускладнень.  Так, ризик будь-яких несприятливих серцево-судинних подій був нижче на 45% у хворих АГ з рівнем сироваткового креатиніну? 115 мкмоль / л, на 20% - при вихідному систолічному АТ? 180 мм рт.  ст., на 29% - при вихідному діастолічного АТ? 107 мм рт.  ст., на 22% - у пацієнтів з рівнем ризику ССЗ? 10% за шкалою SCORE.  При цьому найбільший ефект терапії АСК був відзначений у хворих з високим і дуже високим рівнем ризику ССЗ.  У порівнянні з плацебо абсолютне зниження ризику несприятливих серцево-судинних подій на тлі прийому АСК у цих хворих склало 3,2 на 1000 пацієнтів на рік з ризиком великих кровотеч 1,3 на 1000 пацієнтів на рік. 
    Таким чином, в дослідженні HOT вперше показана ефективність низьких доз АСК (75 мг / добу) у хворих АГ за умови добре підібраною гіпотензивної терапії для первинної профілактики ІМ без підвищення ризику розвитку геморагічного інсульту. 
    У дослідження PPP [8] включили 4495 осіб (з них 2583 жінки, середній вік учасників становив 64,4 року) з наявністю як мінімум одного з наступних фактор...