відвідав рідний край, а потім прийшов в Осаку. Ця подорож виявилося для нього останнім. Басьо помер у віці п'ятдесяти одного року.
Незважаючи на своє крихке здоров'я, поет все ж знаходить у собі сили на подорож. Саме завдяки красот природи, звідки він черпає силу для подорожі та ідеї для своєї творчості. Так само йому допомагали його учні, які його супроводжували. Натомість вони набували безцінний досвід для творчості в жанрі хайкай. Ще в цих подорожах набуває новий розквіт жанр - дорожні щоденники. В цілому життя поета було скромна, але при цьому він зміг добитися великих результатів у творчості і обзавестися великою кількістю прихильників.
Глава 2. Творчість Мацуо Басьо
Кращий літературний спадщина народів світу володіє невиліковним художньою цінністю і входить в нашу сучасність як живе джерело думок і почуттів, який збагачує скарбницю світової культури.
Японська поезія ставиться до такого літературної спадщини поряд з іншими пам'ятниками. Поезія органічно вливалася в життя і побут японського народу. Її виразниками були не тільки обдаровані поети, а й прості люди.
Тому короткі віршовані форми стали нагальною потребою національної поезії. Японські ліричні вірші танка і хокку (хайку) відрізняються граничною стислістю і своєрідною поетикою. Такі вірші можна скласти швидко, під впливом безпосереднього почуття. можна афористично, стисло висловити в них свою думку так, щоб вона запам'ятовувалася і переходила з уст в уста. У Древній Японії хайку було простим народним віршем, як, скажімо, в Росії - частівка. Це було демократичне мистецтво не тільки в тому сенсі, що воно було мистецтвом третього стану, - ремісників, городян, купців, почасти сільської верхівки, а й у сенсі найширшого охоплення цих шарів, в сенсі кількості споживачів і творців цього мистецтва. З народної поезії ці стислі усні поетичні формули переходять в літературну, продовжують розвиватися в ній і дають початок новим поетичним формам.
тривіршів міцно утвердилася в японській поезії і здобуло справжню ємність у другій половині сімнадцятого століття. На неперевершену художню висоту підняв його великий поет японії Мацуо Басьо.
Бути може, одне з найважчих для розуміння європейців явищ японського мистецтва представляє саме поезія Басі - класика японської літератури. Причиною цьому те, що самий жанр, який представляє Басі, - хайкай - Явище специфічно японське.
хайкай, як жанрове поняття, строго кажучи, включає в себе і поезію, і прозу (хайбун), але у вузькому сенсі під хайкай зазвичай розуміється перше. У поезії хайкай розрізняються дві форми: хайку, або за своєю строфічної формі - хокку, являє собою нерифмованное тривірш по п'ять-сім-пять складів (оскільки в японській мові наголошує не силове, а музичне, питання метра в європейському розумінні знімається); друга - Ренк - являє собою з'єднання ряду хокку, доповнених двустишиями по сім складів у вірші (агеку);
Хокку - ліричний вірш, що зображує життя природи і життя людини в їх нерозривній єдності на тлі круговороту пір року.
Перш ніж розглядати будова хокку, необхідно згадати про те, що Японська поезія є силабічної, її ритміка заснована на чергуванні певної кількості складів. Звукова і ритмічна організація тривіршів - предмет великої турботи японських поетів і один з найскладніших моментів для перекладачів. Те, що одні переклади мають риму, а інші - ні, треті мають ковзаючу риму, а пятістішия танка передані в різних випадках різними розмірами, викликано наступними міркуваннями: з японської поезії відсутній рима як поетичний прийом, але в силу силабічного характеру віршування і властивостей самого мови у віршах зустрічаються і звичайні і анафоріческіе, і внутрішні, і зовнішні ковзаючі рими і асонанси. Рима у японської поезії - явище супутнє і обумовлене мовними закономірностями.
Хокку має стійким метром. У кожному вірші певна кількість складів: 5 у першому, 7 в другому і 5 у третьому - всього 17. Це не виключає поетичної вільності, особливо у сміливих поетів-новаторів, яким був Мацуо Басьо (1644-1694). Він часто не рахувався з метром, прагнучи досягти найбільшої поетичної виразності. Розміри хокку так малі, що в порівнянні з ним європейський сонет здається великою поемою. Воно вміщує в себе лічену кількість слів, і тим не менш ємність його відносно велика. Мистецтво писати хокку - це насамперед уміння сказати багато чого в небагатьох словах.
Стислість ріднить хокку з народними прислів'ями. Деякі тривірші отримали ходіння в народної мови на правах прислів'їв, як, наприклад, вірш Басьо:
Слово скажу -
леденеют губи.
Осінній вихор!
Як при...
