ені законом, способи.7
Всі дії по захисту мають бути співмірними. Домірність припускає використання таких способів захисту, які є адекватними правопорушенню. Наприклад, захищаючи своє життя чи життя і здоров'я своїх близьких, при відбитті нападу потрібно враховувати положення ст. 37 Кримінального кодексу Російської Федерації, що визначають ступінь допустимості шкоди, яку може заподіяти захищається від суспільно небезпечного посягання. Тому співмірність припускає використання в кожному конкретному випадку порушень прав громадян відповідного способу відновлення або компенсації, що враховує їх специфіку. Це необхідно також для того, щоб забезпечити баланс прав і законних інтересів усіх учасників конкретних правовідносин.
У реальному житті всі названі способи тісно пов'язані, найчастіше використовуються одночасно. Громадянин захищає свої права безпосередньо сам (необхідна оборона, відмова виконати незаконне розпорядження посадової особи, заняття на свій розсуд вільної суміжної кімнати, неявка на роботу після закінчення встановленого законом строку з дня подачі заяви про звільнення за власним бажанням і т. П.), Або звертається за сприянням до державних і недержавних організацій, ініціюючи їх правозахисну діяльність.
Очевидно, що всі громадяни вступають у взаємини з органами публічної адміністрації набагато ча?? е, ніж з іншими державними і муніципальними органами. Адміністрація приймає, закликає, призначає, виділяє, видає, вилучає і повсякденно реалізує багато інші владні повноваження. Публічна адміністрація порушує права громадян у багато разів більше, ніж всі інші суб'єкти публічної влади (суди, органи прокуратури та ін.), Разом узяті. Тому захист прав і законних інтересів громадян від неправильних діянь влади - це передусім захист від неправильних дея- ний державної і муніципальної адміністрації. А для вивчаючих адміністративне право це особливо важливо, тому що несудових форми захисту прав громадян від таких діянь в основному регулюються адміністративним правом. У 90-х рр. XX ст. в Росії серйозно оновився і розширився масив правових норм, що регламентують право громадян вооб- ще і особливо їх право на захист. По-перше, значно розширилися можливості для судового захисту. По-друге, збільшилися можливості для реалізації інших прав на захист. Наприклад, закріплення права на носіння зброї, на приватну детективну і охоронну діяльність дозволяє ширше використовувати право на необхідну оборону. Виникнення товариств захисту прав споживачів, солдатських матерів, платників податків, розвиток системи громадських правоохоронних організацій, поява незалежних засобів масової інформації створює громадянам більш благо- приємні можливості для звернення за юридичною допомогою в недержавні організації. По-третє, створена нова державна організаційно правова форма захисту громадян-Уповноважений з прав людини в Російській Федерації і в ряді суб'єктів РФ. По-четверте, в Російській Федерації набула чинності Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Згідно з нею будь-яка особа, група приватних осіб, які стверджують, що з'явилися жертвами порушень, вправі звернутися зі скаргами до Європейського Суду з прав людини. Він може прийняти справу до розгляду тільки після того, як були вичерпані всі внутрішні засоби правового захисту. По-п'яте, в ст. 30, 31, 33, 37 Конституції РФ закріплені і в даний час широко використовуються колективні форми захисту прав.
Високо оцінюючи все зроблене, слід сказати, що, на жаль, реальна захищеність громадян залежить не тільки від кількості і якості юридичних норм, роботи правоохоронних органів і недержавних організацій.8 Різке зростання економічних і насильницьких правопорушень, ослаблення державної влади по ряду об'єктивних і суб'єктивних причин значно знизили реальну захищеність прав громадян. Зараз їх недостатньо захищають суди, а міліція, інші органи публічної виконавчої влади часто вже не при- нимают необхідних заходів по їх скаргах. Юридичні механізми правозахисної діяльності з економічних, організаційних і інших причин повною мірою не використовуються. Щоб фактично посилити захист прав громадян, належить зробити ще дуже багато чого.
3. Право громадян на звернення до органів держави і муніципальних утворень
Вперше право громадян на звернення закріплювалося в Конституції СРСР 1977 р і в Конституції РРФСР 1978 р, що було важливим кроком у розвитку даного інституту. Основним нормативно-правовим актом, що регулює порядок розгляду звернень громадян, аж до 2 листопада 2006 був Указ Президії Верховної Ради СРСР від 12.04.1968 № 2534-VII (ред. Від 02.02.1988) Про порядок розгляду пропозицій, заяв і скарг громадян raquo ;. Соціально-політична сутність цього акта велика, свого часу він зіграв позитивну роль у захисті прав громадян, проте з позицій сьогоднішнього дня він не відповідав вимогам динамічно розв...