актуальному) стані;
витрати на освоєння природних ресурсів;
витрати на наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки;
витрати на обов'язкове і добровільне страхування;
інші витрати, пов'язані з виробництвом і (або) реалізацією.
Усі витрати, пов'язані з виробництвом і (або) реалізацією, у відповідності з Податковим кодексом Російської Федерації, поділяються на матеріальні витрати; витрати на оплату праці; витрати на оплату праці; суми нарахованої амортизації; інші витрати.
Особливу групу витрат складають обгрунтовані витрати платника податків, не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Вони отримали назву позареалізаційних витрат. Перелік їх досить великий і докладно викладено в Податковому кодексі Російської Федерації. Слід зазначити, що даний перелік не є вичерпним, оскільки допускає включення до нього та інших обгрунтованих позареалізаційних витрат. Зупинимося на деяких найбільш значущих видах. До них, зокрема, відносяться витрати на сплату відсотків за борговими зобов'язаннями, витрат у вигляді від'ємної курсової різниці, що виникає від переоцінки майна у вигляді валютних цінностей і зобов'язань. У цю групу також включаються витрати на ліквідацію виведених з експлуатації основних засобів, витрати, пов'язані з консервацією і расконсервацией і змістом законсервованих виробничих об'єктів і потужностей, судові витрати, арбітражні збори і ряд інших витрат платника податків. До позареалізаційних витрат податкове законодавство прирівнює збитки минулих періодів, виявлені в поточному звітному або податковому періоді, суми безнадійних боргів, а також втрати від стихійних лих і деякі інші.
Особ?? е місце в складі позареалізаційних витрат займають витрати платника податків на формування різного роду резервів (резерви по сумнівних боргах, на майбутні витрати з гарантійного ремонту та гарантійного обслуговування та ін).
Одночасно з цим податкове законодавство встановило широкий перелік витрат, які не зменшують отримані доходи з метою оподаткування. Вони повинні проводитися за рахунок прибутку, що залишається після сплати податку на прибуток організацій. Зокрема, не враховуються штрафи, пені й інші санкції, перераховані до бюджету або в державні позабюджетні фонди. Не зменшують оподатковувані доходи платника витрати на сплату внесків до статутного капіталу, на придбання або створення амортизується майна, витрати на сплату податку на прибуток організацій, платежі за наднормативні викиди забруднюючих речовин і податки, пред'явлені платником податку покупцю товарів (робіт, послуг) і майнових прав та інші витрати, встановлені податковим законодавством.
Податкова база з податку на прибуток організацій є грошовий вираз підлягає оподаткуванню прибутку. Обумовленою у вигляді різниці між доходами та прийнятими до відрахування витратами.
Податкова база визначається наростаючим підсумком з початку податкового періоду. Якщо у звітному (податковому) періоді отримано збиток, то податкова база визнається рівною нулю. Разом з тим платнику податків надано право зменшити податкову базу поточного податкового періоду на суму отриманого ним в попередньому (або попередніх) податковому періоді збитку. Таке перенесення може бути здійснений протягом 10 років, наступних за тим податковим періодом, у якому отримано збиток. При цьому платнику податків надано право перенести на поточний податковий період всю суму отриманого у попередньому податковому періоді збитку.
Розрахунок податкової бази проводиться відповідно до статті 315 Податкового кодексу Російської Федерації.
Як зазначалося вище, основна ставка податку на прибуток організацій 20 відсотків. Введення в дію глави 25 Податкового кодексу Російської Федерації (з 2002 року) істотного обмежило права законодавчих органів влади суб'єктів Російської Федерації і місцевого самоврядування в галузі регулювання ставки податку. Зокрема, органи суб'єктів заслуговують знижувати для окремих категорій платників податків встановлену ставку в розмірі 18 відсотків тільки до рівня 14 відсотків. До цього вони могли знижувати ставку податку в частині сум, що зараховуються до їх бюджетів, до 0 відсотків.
Особливий порядок застосування податкових ставок установлена ??за доходами, отриманими у вигляді дивідендів. Вони оподатковуються за ставками від 0 до 15 відсотків. Доходи у вигляді відсотків по державних і цінними паперами обкладаються, в основному, за ставкою 15 відсотків.
Податковим періодом з податку на прибуток організацій є календарний рік, а звітними періодами є перший квартал, півріччя і дев'ять місяців календарного року. Протягом календарного року платник податку обчислює і сплачує до бюджету авансові ...