. Ті ж органи в директив - але ном порядку призначають розробників цільових програм або інших програмних комплексів, затверджують склад програмних заходів (завдань) та їх виконавців, централізовано виділяють і розподіляють ресурси, необхідні для виконання програмних заходів.
Програмні завдання доводяться до виконавців у директивно-розпорядчої формі. Управління розробкою та реалізацією програмно цільового комплексу доручається структурам, призначеним органами виконавчої влади або іншими органами державного, муніципального управління.
Фінансування програмних заходів здійснюється на бюджетній основі. У країнах зі змішаною, перехідною економікою за центральними органами влади зберігаються повноваження встановлення кола програмних проблем, визначення цільових установок програмного комплексу, затвердження прийнятих до виконання цільових програм. У той же час значно розширюються повноваження учасників програмно-реалізованого комплексу, у складі якого можуть бути представлені як державні, муніципальні, так і недержавні організації.
Частина програмних заходів реалізується на основі державних замовлень, що фінансуються з бюджетів різних рівнів, інша частина - з позабюджетних фондів і засобів учасників реалізованого програмного комплексу. Можливе залучення коштів на кредитній основі. На рівні великих корпорацій, акціонерних товариств реалізуються програми і проекти, деякі з них користуються державною підтримкою, якщо держава зацікавлена ??в досягненні програмних цілей.
У країнах з розвиненою ринковою економікою державні цільові програми ініціюються і приймаються державними органами, фінансуються з коштів державного бюджету, реалізуються на основі державних замовлень і контрактів організаціями різних форм власності.
Аналогічним чином розробляються і здійснюються державні, регіональні та муніципальні програми. У той же час транснаціональні і національні корпорації, компанії, фірми розробляють і реалізують виробничі, техніко-технологічні, маркетингові програми з метою підвищення технічного рівня і якості, конкурентоспроможності продукції, проникнення на нові ринки, розширення збуту, подолання кризових ситуацій.
У практиці країн з ринковою економікою подібні програмно-цільові комплекси іменують не тільки програмами, а й проектами. Характерно, що в країнах з централізовано керованою економікою програмно-цільове управління доповнює, розширює рамки директивного державного планування, утворюючи так званий програмний розріз (розділ) народно-господарського плану. Введення такого розділу покликане забезпечити і прискорити вирішення самих настійних проблем, що вимагають зосередження зусиль і ресурсів понад передбачений державними планами.
У країнах з ринковою економікою державне програмування покликане доповнювати систему прогнозування і державного індикативного планування допомогою планово-програмного рішення проблем, які потребують істотному участю з боку держави.
Тобто програмно-цільове планування і управління в країнах з ринковою системою господарювання можна назвати своєрідною формою державного планування, що спирається на систему державних програмних замовлень.
Важливу роль в теорії та методології програмно-цільового планування відіграє питання про поєднання понять «програма» і «план». У науковій літературі минулих років питання про співвідношення цих понять оживлення дискутувалося. При цьому основним об'єктом наукових суперечок був пошук відповіді на питання: «Якими ознаками, властивостями програма відрізняється від плану?», А під планом розумівся тільки директивний.
На наше переконання, немає того єдиного ознаки, який свідомо притаманний програмам, але не притаманний планам в широкому розумінні слова. В тій чи іншій мірі план володіє всіма ознаками программности, але міра прояву програмних властивостей, їх «концентрація» в програмі набагато вище, ніж в плані, що і по зволяет виділяти її як відносно самостійний інструмент планування.
Крім того, неправомірно саме протиставлення планів і програм, неявно виявляється у вихідній постановці питання. Кардинальний принцип, який повинен бути покладений в основу теорії програмного планування, полягає в тому, що плани є загальне прояв планомірності функціонування та розвитку, притаманних економіці, тоді як програма - приватна прояв планомірності в рамках вирішення локальної проблеми.
Розглянемо кілька більш конкретно ознаки, що відрізняють цільову програму від плану в його найзагальнішому поданні.
Насамперед, програма орієнтована на вирішення однієї, нехай навіть дуже великої соціально-економічної проблеми, тоді як план покликаний вирішувати комплекс завдань економічного і соціального розвитку. У цьому сенсі програма представля...